Я ріс досить хворобливою дитиною. Блідий, змарнілий, постійно хворів. У школі мене навіть дражнили, називаючи привидом. Але, коли в моду увійшов фільм про каспера, я навіть опинився в тренді. А вже скільки різноманітних алергій у мене було.
Стільки напевно і у десяти людей не буває. І перехворів всім, чим тільки можна було – від вітрянки до скарлатини. Але характер у мене був веселий і тому я героїчно все переносив. Батьки мої дуже за мене переживали. Вітаміни змушували пити постійно, по бабках водили. Але ці бабки постійно казали одну і ту ж незрозумілу для мене річ – самі винні. У чому винні? У тому, що наpoдили? Нічого я не розумів. Та й особливо не морочився. Я виріс, став дорослим і трохи зміцнів.
Одружився з прекрасною дівчиною, мав роботу, яка мені подобалася. Загалом все у мене було добре. Але були у нас з дружиною деякі проблеми – у нас не було дітей. Моя кохана не могла їх виносити. Після п’ятого вuкuдня ми з Лілею забили тpивoгу і звернулися до генетика, адже зовнішні обстеження і аналізи у нас були чудовими.
Увечері я розповів про наше рішення батькові з матір’ю. Ті зблідли, переглянулися і, врешті-решт, стали розповідати. Їх батьки, виявляється, були рідними братами, а вони, відповідно, двоюрідні брат і сестра. Вони грали разом в дитинстві, він захищав її в школі. Так і ніякого натяку не було на якісь відносини. Потім батько поїхав на навчання на чотири роки, матері тоді було п’ятнадцять років. А коли приїхав, то не впізнав її – з незграбного підлітка вона перетворилася в жінку, бажану жінку.
Спочатку батько подумав, що це всього лише поклик дорослої плоті, але… Він думав про сестру, як про дівчину, а не про об’єкт плoтcьких утіх. Як виявилося пізніше, сестра теж розділяла його почуття. І хоча законом не заборонені такі шлюби, молоді люди прекрасно розуміли, що рідні їх не зрозуміють. Тому було вирішено бігти.Тут я нарешті зрозумів, чому у всіх були бабусі і дідусі, а у мене немає. Батьки плакали і звинувачували себе в наших бідах. Дійсно, потім нам несолодко довелося.
Дослідження показали, аби наpoдити здорову дитину, нам доведеться вдатися до процедури ЕKЗ. Грошей на це у мене не було. Тут-то і допомогли батьки, які з дня свого весілля відкладали гроші на майбутнє. Мабуть, це майбутнє нарешті настало. У нас все вийшло, дружина вaгiтна вже восьмий місяць, скоро з’явиться наша маленька донечка. А батьків я не звинувачую. Якби вони були єдинoyтрoбними, то так, безперечно, я б засудив їх, це блюзнipcтво. А так… Чого тільки в житті не буває. Головне, що вони досі разом і люблять одне одного.
