У призначений час Аліна і ще 9 таких же молоденьких дівчат зібралися в аеропорту, весело обговорюючи перспективну поїздку. А потім як грім пролунало: -“Ласкаво просимо до Німеччини, тут ви будете надавати iнтuмнi послуги”

Куди піти? З ким порадитися? До батьків не можна. Вони по голівці не погладять за таку провину. А провина була серйозним. Їй сьогодні оголосили, що збираються відрахувати з університету.

А всього-то кілька разів не прийшла на «пари» без поважної причини. Невже це привід? Інших і за більш вагомі прогули не відраховують, а її ось так просто і легко. Анька ось з’являється рази два за весь семестр – і нічого. Хлопці, ті можуть взагалі з’явитися тільки на іспит. Джерело

Аліна ж була звичайною середньостатистичною студенткою. І успішність у неї теж була середньою. Подумаєш, не прочитала всі численні рекомендовані праці з античної літератури. Ну, не вистачило терпіння. Але не відраховувати ж через це.

Бути в числі відрахованих не хотілося. Це означало, що доведеться повертатися в своє маленьке містечко, де немає жодної перспективи. Прощавай, студентське життя. Прощавайте, нескінченні прогулянки містом, яке стало їй таке близьке і дороге. Прощавай, життя, оздоблене яскравими фарбами. Вперед, до сірих буднів, до однакових днів, до одноманітності і безвиході. Б-р-р-р. Не хочеться навіть уявити таке.

Зітхаючи і продовжуючи себе жаліти, Аліна вийшла з метро. Вона вперше в житті дійсно не знала, що робити. Всі думки були похмурішим нікуди. Що з нею зробить тато, коли дізнається, що вона більше не студентка? Думати про це тим більше не хотілося.

Ситуація здавалася безвихідною. До того ж, зовсім нещодавно, місяць тому, її краща подруга вкрала її ж хлопця.

Аліна нічого не помічала до останнього моменту. Або не хотіла помічати. Але ж говорили їй дівчата, що Марина не така проста, як здається. Але ж ні, Аліна їй вірила, запрошувала до себе, ділилася своїми потаємними думками і секретами. Потім, через деякий час, вона дізналася, що її таємниці вже такими не були. Причому в першу чергу про них дізналися ті люди, кого вони безпосередньо стосувалися. Було дуже соромно, коли скривджені люди висловлювали Аліні, що вона сама нітрохи не краща.

Дівчині не здавалося дивним, що Мариночка розпитувала про Макса, її коханого. Адже вони подруги, а між подругами не може бути недомовок. І вона розповідала, який Макс молодець, як сильно її кохає.

Розповідала про те, як зворушливо він хропе ночами і якого кольору шкарпетки носить, яку музику слухає. Не вважала зайву цікавість подруги дивним, не бачила злого умислу в її розпитуванні.

Потім Мариночка стала нудьгувати вечорами і вимагати, щоб Аліна запрошувала її куди-небудь. Аліна і запрошувала. Незабаром Марина стала супроводжувати її всюди, навіть в ті вечори, коли поруч був Макс.

Чому всі бачили і помічали кокетство Марини, її відверті загравання з Максом, крім самої Аліни? Невже її любов і довіра зробили дівчину настільки сліпою? Вона не могла знайти відповіді на це питання. І не розуміла, як пропустила момент, коли Макс і Марина стали обмінюватися гарячими поглядами, немов говорили один з одним однією, зрозумілою тільки їм двом, мовою.

Того ранку Аліна прокинулася з дивним почуттям: щось має статися. Вона не знала, добре чи погане, але це «щось» повинно було докорінно змінити її життя.

Дзвінок мобільного пролунав раптово. Дзвонив Максим. Він попросив приїхати якомога швидше в їхнє улюблене кафе. «І до чого такий поспіх?» – Думала дівчина.

Вона дуже здивувалася, побачивши поруч з коханим подругу. «Що вони задумали? Сюрприз? З якого приводу?”

Першим заговорив Макс.

-Розумієш, котику, я не хотів. Воно само вийшло

-Чого ти не хотів? Не розумію.

Він ніби нічого не чув. Тільки повторював: Я не хотів. Я не винен. Пробач.

-Ти про що? Пробачити за що?

В розмову втрутилася мовчазна досі Марина.

-Він хоче тобі сказати, що він тебе більше не кохає. Він тепер мій. І не смій його турбувати.

-А як же я? Тихо прошепотіла дівчина.

-Так само, як раніше, до нього. Невже ти така дурна, що не могла зрозуміти, для чого я з тобою подружилася? Максим мені вже давно подобався, тільки не звертав на мене уваги. Але ти бачиш, яка я наполеглива. Тепер він поруч.

Кypити. Негайно. Закypити. І тікати звідси. Від цього місця, до сих пір такого улюбленого. Від людей, які заподіяли їй стільки болю. Геть, геть. І не плакати. Вони цього не варті.

Так, виходить, що вона дійсно дурна, якщо не змогла відрізнити фальш від щирості, заздрість від доброзичливості. Вона сама ж розставила собі пастки. Але ж дівчата її попереджали. Було боляче подвійно. Як вона не зійшла з розуму від болю і образи?

Зрадлива подруга після всього ще й примудрилася поливати її брудом наліво і направо. Пустила чутки, що це вона, Аліна, зрадила Максиму, і тому він від неї пішов. Ті, хто добре знав дівчину, не повірили почутому, але були й ті, хто повірив.

Поживши кілька днів у подружки, поки не затемнилось почуття втрати і відчуття безвиході, Аліна повернулася додому. Квартиру вона орендувала. Тут вона могла ще жити до кінця місяця. Заварила собі кави і сиділа, втупившись в одну точку. Благо, ніхто не міг перешкодити – господиня ще довго буде на дачі.

Що ж робити? Якщо навіть батько її не вb’є, то вона пoмpе з нудьги в своєму маленькому містечку. Там у неї не буде ні сім’ї, ні роботи пристойної. Вся молодь давно вже роз’їхалася в пошуках кращого життя.

На очі потрапила, мабуть, забута кимось газета оголошень. Аліна переглянула кілька. І тут їй навіяло: треба знайти роботу. І тоді їй не доведеться їхати додому і говорити з батьками. І не доведеться залишати велике місто.

Але, переглянувши кілька оголошень, Аліна зрозуміла, що все не так просто. Що потрібні або досвід роботи, або вищу освіту, або, на худий кінець, незакінчену вищу освіту. Нічого не було написано про вимоги лише, як не дивно, в оголошеннях про роботу за кордоном. Їх було не так багато, як інших, але вони обіцяли хорошу зарплату і роботу цілком їй під силу. Адже вона могла працювати офіціанткою? Могла.

Умінь ніяких особливих не було потрібно. Або танцівницею з її непоганий хореографічною підготовкою. Дівчина уявила, як стане багатою і знаменитою, як навколо неї будуть витися шанувальники. Таке життя було їй до смаку. Загалом, було вирішено: наступного дня Аліна зібрала всі свої документи і відправилася в офіс фірми за адресою, вказаною в оголошенні. Гарненька дівчина уклала з нею угоду і повідомила дату вильоту. Тільки уточнила, що паспорт потрібно принести в офіс заздалегідь, щоб дані внести.

У призначений час Аліна і ще 9 таких же молоденьких дівчат зібралися в аеропорту, весело обговорюючи перспективну поїздку. Їх зустрів молодий чоловік, який представився Вадимом і повідомив, що він їх супроводжує до самої Німеччини. Вони дружно пройшли паспортний контроль і митницю і тільки в літаку Аліна пригадала про свій паспорт і боязко поставила запитання Вадиму:

– А коли ви повернете наші паспорти?

– Як тільки приземлимося і пройдемо німецьку митницю і кордон. Так і їм і нам простіше, адже ми летимо групою. – Розвіяв він її сумніви.

Аліна заспокоїлася і насолоджувалася польотом, а потім і зовсім забула про паспорт, дивлячись на все око на чужу країну.

Коли вони приїхали в маленьке затишне німецьке містечко, молодим дівчатам і в голову не могло прийти, що через кілька годин їх зберуть у великій кімнаті готелю і скажуть мотоpoшні слова:

– Ласкаво просимо до Німеччини, тут ви будете надавати iнтuмнi послуги.

Нічим хорошим ця історія, звичайно ж, не закінчилася. Дівчину знайшли через три роки в одному з німецьких бopдeлів. Знайшли випадково. Повернувшись додому, Аліна два рази намагалася нaклaсти на себе pyки. Зараз з нею працює ціла група пcиxoлогів, але дуже важко повернути Аліну до нормального повноцінного життя.

Читайте також:  Милувалися, закохувалися, він здyру їй ляпнув своє прізвище, а через тиждень після відпочинку вона знайшла його в соцмережах і тут почалося найцікавіше

Адже все могло бути інакше, якби дівчина була уважнішою. Отже, щоб уникнути подібної долі, потрібно відразу ж звернути увагу на деякі моменти:

1) у фірми, що оформляє вас на роботу, повинна бути ліцензія. І не бійтеся вимагати, щоб вам її пред’явили;

2) контракт повинен бути зрозумілою мовою. Ви зобов’язані бачити, що ви підписуєте. Не підписуйте контракт у разі, якщо він на незрозумілій мові або має пункти, з якими ви не згодні; вимагайте, щоб вам пояснили значення всіх незрозумілих слів, уточнюйте усі умови роботи.

3) в паспорті повинна бути робоча віза країни, в якій ви прагнете працювати. Молодим жінкам, які не заміжні, не мають дітей і власності, таку візу отримати складно;

4) залиште родичам всі координати майбутнього місця роботи і проживання в чужій країні. Їх ви можете дізнатися заздалегідь. Домовтеся про дзвінки. Дізнайтеся телефон консульства вашої країни в країні, в яку ви їдете. У разі непередбачених обставин, вся додаткова інформація буде вам тільки на користь;

5) ні за яких обставин не віддавайте нікому свій паспорт. Без нього ви потрапите в безправне становище і не зможете повернутися додому. Потрібно мати при собі кілька ксерокопій паспорта про всяк випадок.

Пам’ятайте, що ваша пильність допоможе уникнути багатьох помилок і зберегти ваше життя. Прагніть до кращого, але не забувайте про те, що потрібно звертати увагу навіть на дрібниці. Ваша спостережливість може вберегти вас.