Михайлу ніколи особливо не щастило з роботою, його дружина терпіла це до пори до часу, а зараз вирішила піти.
Звичайно, судити про людину по доходах не можна, але у Тетяни (дружини Михайла) саме такий підхід: мало заробляєш – лoх в усіх відношеннях, багато – все, шанована людина. Вона всім заздрить, мріє розбагатіти за рахунок чоловіка. Сама, до речі, сидить в районному відділі освіти – місце хоч і чистеньке, але грошей платять замало. Хоча в той же час вона має право вимагати з чоловіка, начебто ж як і раніше чоловік залишається годувальником? Але Мишко видобуває так, як уміє.
цитую:
“Дружина киває в бік подружок, мовляв, у них і дача, і машина, і квартира, а ми нічого не нажили – міняй роботу або пашb за трьох. Але вік вже не той. Я в розгубленості: життя минає, і в ньому немає людини, яка мене розуміє. Друзі кажуть, що розлучення – остання справа, треба берегти сім’ю і перше кохання. А що толку, якщо його не залишилося?”
Читайте також: “Сказала коханому, що втpaтила дитину, а насправді наpoдився син”
Михайлу 46 років, але Тетяну це не бентежить, погpoжує розлученням. Ось цього не можу зрозуміти. У сенсі, ніколи не пізно, але чому, питається, терпіла раніше? Та й спочатку знала, що виходила заміж не за олігарха. Михайло не лінувався, працював завжди, але не всім, знову ж таки, бути бізнесменами або великими начальниками.
Хто має рацію в цій історії? Дружина, яка потребує великих доходів, або чоловік, який не може заробляти багато, хоча і на місці не сидить?
