Я з чоловіком і двома дітьми жила в орендованій однокімнатній квартирі. А у свекрухи – власна трикімнатна. За фактом, у мого чоловіка була своя квартира. яка дісталася йому від бабусі, коли він був ще неповнолітнім. Але цю квартиру його мати здавала, як і дві кімнати в своїй квартирі.
У моєї безробітної та безтурботної свекрухи, була сила-силенна вільного часу, який вона витрачала на походи до нас в гості.
Моїм донькам тоді був всього один рік. Коли приходила їх бабуся, вона відразу будила своїх онучок. А якщо врахувати, що свекруха була любителем приходити о 7-8 ранку, то всепоглинаюча ненависть до цієї жінки цвіла в моїй душі буйним цвітом.
Я, не виспалася, з двома примхливими через недосипання дітьми на руках, йшла готувати свекрусі сніданок. Під її чудові коментарі:
– Що яйця так погано помила?
– Молоко для омлету треба підігріти, а то не підніметься.
– Зменш газ, спалити все хочеш?
– Тепер я бачу, чому мій син так схуд.
Ми з чоловіком тоді ледве зводили кінці з кінцями: декретні – копійчані, а зарплати чоловіка ледь вистачало на оренду, комуналку і необхідний мінімум продуктів. Те, що я примудрялася приховати для дочок: пара яблучок або трохи печива – поїдала свекруха.
Скаржитися чоловікові було марною тратою часу. Свекруха втовкмачила йому в голову, що мати – найсвятіша жінка в житті чоловіка. До народження дітей, чоловік поводився набагато порядніше. А після народження дочок, він наслухався мудрих порад матусі:
– Що ти з нею носишся? Куди вона з двома дітьми? Так нехай взагалі «спасибі» скаже, що ти їх, дармоїдок, годуєш і поїш.
Якщо чоловік збирався друзями на зустріч – свекруха відразу до мене:
– Честь твою берегти буду! А то знаю я вашу породу: чоловік за поріг, дружина в загул.
Останньою краплею стало те, що свекруха звинуватила мене в марнотратстві. Вона порадила своєму синові брати з мене повний звіт про витрачені кошти у вигляді чеків з магазинів. Коли чоловік про це заїкнувся, я збунтувалася: зібрала речі, забрала дітей і пішла до подруги.
Чоловіка тоді як підмінили. Він не став слухати радісні крики своєї маман про те, що раз я від нього пішла – то точно до коханця:
– Синочку, ми тобі в сто разів кращу знайдемо! Переїдь до мене, я одного з квартирантів виселю, тобі здам кімнату за півціни. Заживемо!
Чоловік вечорами оббивав поріг квартири подруги, а я не хотіла його ні бачити, ні чути: нехай повзе до своєї матусі, раз йому так подобається жити за її вказівками – думала я. У підсумку, чоловік натиснув на жалість тим, що скучив за дочкам. Ми всі разом пішли гуляти, а заодно і поговорили.
З того дня моє життя кардинально змінилася: в нахабну скориставшись тим, що чоловік дуже любить дочках, я погодилася до нього повернутися за двох умов:
по-перше, ми перестаємо платити за оренду і переїжджаємо жити в його квартиру. І плювати мені, на які бабки свекруха буде жити – їй всього 44 роки, хай йде працювати.
по-друге, чоловік обмежує візити своєї матері в наш будинок до 2 разів на рік. Саме таку цифру я назвала щодо безпеки для своєї психіки.
Квартиранти, які живуть в квартирі чоловіка, чути нічого про виселення не хотіли:
– Господиня нічого не говорила, йдіть до неї.
Чоловік показав свідоцтво про право власності і пригрозити виселити їх з поліцією – вони з’їхали. Свекруха закотила істерику, дізнавшись про скорочення доходів:
– Голодом мене заморити хочете? А жити я на що буду? Це – квартира моєї матері, значить – моя! У вас на неї немає ніяких прав! Я не дам вам в ній спокійно жити.
Свекруха стримала свою обіцянку: вона псувала нам життя всіма доступними їй способами. Вона так ославила мене серед нових сусідів, що вони досі плюють мені у слід. Худа слава про мене пішла і по родичах чоловіка: мені подзвонив двоюрідний брат свекрухи і порадив забиратися з чужої квартири по-доброму.
Свекруха чатує наших дочок в садку і кричить їм через паркан про мене лайливі гидоти. Вхідні двері систематично не відкриваються – в замкову щілину напхано холодне зварювання. А всі стіни в під’їзді списані подібними написами:
«Проміняв матір на дівку»,
«Позбавив маму засобів до існування»,
«У цій квартирі живе мій син-рогоносець. Вдень його немає вдома, приходьте».
Вона дістала нас настільки, що ми вирішили переїхати за 2000 кілометрів від рідного міста, в іншу країну, аби ніколи не бачити її. Покупці знайдені, варіант для переїзду підібраний – зовсім скоро у нас почнеться інше, спокійне життя. Життя без свекрухи.
