Ми давно знайомі, але один на одного ми не звертали уваги.
Якось ми випадково зустрілися і розмовляли, не помітивши, як за прогулянкою пройшов увесь вечір.
Завтра він мав виїхати до бабусі, і ми домовилися зустрітися на тому самому місці за чотири дні.
Дні пролетіли швидко, я мав своє вже розплановане життя. Він попросив свого друга передати, що затримується та переносить зустріч на кілька днів.
Чи можете повірити моє здивування, коли він повернувся точно вчасно? І ми знову гуляли, і наступного дня. Після чарівних прогулянок ми ще довго розмовляли біля мого двору.
Це був чарівний тиждень. Я готувалася до змагань, після кожного тренування я летіла додому в очікуванні швидкої зустрічі. Ми добре ладнали.
Чесно зізнаюся, у мене до нього були хлопці, але такого, як він не мала. Це перший хлопець, з яким мені було так затишно та добре. Коли він обіймав мене, всі проблеми йшли на другий план і залишалися лише я та він.
Вечір перед змаганнями він раптово каже, що може виїхати до іншої країни назавжди. Були довгі пояснення, він увесь час мене намагався розвеселити, і від цього ставало ще гірше.
Коли я вранці прокинулася, не відчувала нічого, взагалі. Чемпіонкою я не стала.
Того дня був сильний дощ, наче природа була за одно разом зі мною. Увечері була наша остання зустріч.
Не знаю, що трапилося, але він ще не поїхав, але поступово зник із мого життя.
Того вечора він сказав, що якщо він не поїде, то не зможе мені дивитися в очі. Я дуже сумую за ним.
Мені не вистачає його теплих і надійних обіймів, пам’ятаю, як писала пальцем йому на спині таємні послання. Це було два тижні тому.
А тепер я сама, сьогодні я намагалася з ним поговорити, але він відмахнувся від мене.
Мені не віриться, що я змогла полюбити погану людину, і я сподіваюся, що незабаром він мені все пояснить.
