В Аліни було своє життя, в Олега – дружина та дитина. А потім вони поверталися і розлучалися знову і знову. Але лише на Різдво. Це був їхній день

Зима видалася тепла, і кілька снігових і холодних днів по-справжньому приносили радість. А коли сніг вирішив накрити землю ще й напередодні Різдва – радості Аліни не було меж.

Майбутня зустріч із подружками віщувала багато цікавого, адже коханий Віталик планував провідати батьків і зустріти з ними Святвечір, а дівчина збиралася до подруг. А ще Аліна чекала саме на Різдво цілий рік. Джерело.

І не тому, що душу переповнює відчуття свята, і не тому, що все складається добре у житті.

– Сонечко, вдало вам повеселитися! Я буду сумувати! – потім був поцілунок від Віталика, – будь розумницею!

– Так, коханий, звичайно, буду! Батькам вітання передавай! Скажи, що приїдемо до них у наступні вихідні разом.

Віталій вже мчав до машини, припаркованої у дворі, а Аліна через вікно відправила йому повітряний поцілунок, а у відповідь отримала намальоване в повітрі сердечко.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Дівчина збиралась до подруг, як раптом у кишені завібрував телефон. Перші нотки мелодії – і Аліна здригнулася, як від удaру блискавки. Цю мелодію вона поставила в телефон тільки на його ім’я, Олег.

Скільки разів Аліна з Олегом прощались? Один? Два? Тисячу? Неодноразово було сказано останнє «Прощавай». В Аліни було своє життя, в Олега – дружина та дитина. А потім вони поверталися і розлучалися знову і знову. Але лише на Різдво. Це був їхній день.

І ось знову номер телефону Олега висвітився на дисплеї мобільного, і зазвучала та мелодія, яка пронизує серце. Аліна могла почути від нього все, що завгодно: від «треба зустрітися негайно» до «забирайся з мого життя».

– Так, Олегу я тебе слухаю.

– Аліно, мені так хочеться тебе обійняти і відчути смак твоїх гyб приїжджай, будь ласка. Зможеш? Хоч на годину. Я шалено хочу тебе бачити.

– Так. Я приїду до тебе, чекай через півгодини.

Аліна швидко зібралася і полетіла на зустріч до людини, від якої не могла відмовитись ні за які гроші. В голові роїлись думки: «Іноді мені здається, що все це відбувається не зі мною, не у моєму житті, де я йду за вибраним правильним шляхом.

І раптом піддаюся спoкусі і роблю крок у бік, щоб знову обійняти тебе, відчути смак твоїх гyб, запах шкіри, впасти в безодню світло-карих очей. Я так шaлено хочу відчути це пaдіння!»

Аліна нарешті дісталася знайомого вічно захаращеного двору, де був розташований будинок Олега, майже бігом залетіла на другий поверх, і серце, наче птах, вискочило з гpyдей при вигляді такого рідного силуету у вхідних дверях квартири.

На зміну синьому вечору прийшла темно-синя ніч. Аліна лежала на гpyдях в Олега, а він виводив на її спині якісь літери. А завтра вони знову зроблять крок у бік. Обидва. Одночасно.

Читайте також: Маленька Оксанка зіпсувала новий тюль – пошила собі вельйон на весілля з сусідським парубком. Тоді вона й гадки не мала, який біль і подарунок їй підкине доля

Так і сталось. Вранці вони знову розійшлися назавжди, так, як розлучаються люди, які не можуть дати одне одному обіцянку зустрітись. А все тому, що в Олега була дружина та дитина, яких він ніколи не покине, а Аліна ніколи і ні за що не попросить його зробити це. Бо надто його любить.

Вони будуть знову примушувати себе вірити в любов назавжди, пам’ятати тільки хороше і чекати тільки кращого. Чекати на наступне різдвяне диво і різдвяну ніч, яка існує лише для двох.

Автор – Ірина Белоцька