За день до Нового року мої найгірші побоювання підтвердилися – у мого чоловіка була коханка, я я зовсім випадково про це дізналася. Звичайно, я і раніше здогадувалася про її існування. Олег останнім часом дуже змінився. Став затримуватися на роботі, шукав причини, щоб не проводити час вдома. Думала, що вона виявиться тимчасовим захопленням.
Так склалися обставини, що в цей період, у дочки переривалася бажана вагітність, і мені треба було їй допомогти пережити горе. Місяців зо три була зайнята проблемами дочки. Олег теж переживав за неї, але тримався відчуженим від наших турбот. Було видно, що він натхнений і щасливий.
В обідню перерву пішла в магазин, купити новорічний подарунок доньці і побачила чоловіка разом з моєю колегою Оксаною. Вони виглядали щасливими, чоловік обіймав її за талію, вона йому шепотіла, щось на вушко. Звичайно, з боку виглядали, як батько з донькою. Але взаємне їх тяжіння можна було відчути. Нічого, не розуміючи, підійшла до них. Чоловік розгубився, сказав, що нам треба буде поговорити вдома. Здогадувалася, про що буде ця розмова.
Прийшла додому. У коридорі стояли зібрані валізи. Він мовчав. Мені хотілося ревіти, бити його руками, але не хотіла показувати, що мені дуже боляче. Він не любив скандалів, утримувати його мені не дозволяла гордість. Олег з тієї категорії чоловіків, які люблять і цінують жінку, тільки якщо вона йому важко дісталася.
Він сидів поруч, такий рідний, коханий, але вже не мій. Не могла зрозуміти чому, все так огидно закінчується. Олег став переді мною на коліна і тихо сказав: «Пробач, але жити без неї я більше не можу. Спасибі, що подарувала мені дочку. Я дуже вдячний, за той сімейний затишок, який ти створила. Ще раз пробач”. Він пішов. Розуміла, що назавжди.
Всі новорічні свята проревіла, добре, що дочка з чоловіком поїхали відпочивати і не бачили мене в такому стані. Подзвонила наш бухгалтер, сказала, що на роботі багато хто знає, що Оксана забрала у мене чоловіка. У цей момент, мені хотілося дізнатися якомога більше інформації про їхній роман.
Виявилося, що вони познайомилися не так давно, коли Олег чекав мене з роботи. Оксана у нас людина нова, тільки після університету. Дуже гарна дівчина. Мені вона теж подобалася. Акуратна, відповідальна співробітниця. Але чому так вчинила, не розуміла. Вона ж молода, могла б знайти хлопця свого віку.
Свята закінчилися, треба було виходити на роботу. Всю ніч не могла заснути. За законом підлості, першою людиною, яка зустрілася, виявилася Оксана. Вона, опустивши очі, привіталася. У колективі було дуже напружено. Жінки старшого віку взяли мою сторону і навіть оголосили їй бойкот. Молоді навпаки робили вигляд, що нічого не сталося.
Після роботи Оксану зустрічав Олег. Спостерігала в вікно, як вона біжить до нього, він її цілує, відкриває двері машини. Колеги теж спостерігали за їх стосунками. Було дуже боляче. Розривалося серце. Увечері сидячи в порожній квартирі, розглядала себе в дзеркалі.
Так, звичайно вік взяв своє, але як він міг перекреслити все те хороше, що було в нашому житті. Знайшла сторінку Оксани в соціальних мережах. Вона розмістила багато фотографій з моїм чоловіком. Розглядала її зовнішність. Шукала вади, але їх не було, вона ідеальна. Видно, що хороша господиня, турботлива, любляча дочка.
Минуло три місяці. Трохи прийшла до тями. Оксана взяла щорічну відпустку на місяць. Помітила, що коли її немає, ніщо мені не нагадує про моє горе. Увечері, виходячи з роботи, побачила машину чоловіка. Серце завмерло, подумала, що приїхав миритися. Олег підійшов, сказав, що подав на розлучення. Черговий удар.
Оксана повернулася на роботу. Привезла колегам подарунки, виявляється, вони їздили відпочивати за кордон. Показувала фотографії, розповідала, в яких місцях бували.
Нас швидко розлучили. Суперечок щодо майна не виникло. Дочка спокійно поставилася до нашого розлучення. Уже через місяць на безіменному пальці Оксани красувалася красива обручка. Через тиждень дізналася, що чекає дитину. Майже всі колеги, ніби забувши, що вона накоїла, знову почали з нею спілкуватися. Підтримувати. З роботи звільнитися не можу, потрібні гроші. Та й не хочеться робити такий подарунок молодятам. Думаю, що Оксані теж не приносить задоволення бачити мене щодня.
Розумію, що чоловік щасливий, але кожен раз, коли бачу їх разом, мозок відмовляється це приймати. Вона забрала моє щастя. Не можу пробачити. Знаю, що в 40 років життя може початися заново, але не в силах подолати образу. Програла двічі. Вперше, коли Олег пішов до неї. Вдруге, тому що не можу взяти себе в руки, і почати жити.
Фото ілюстративне – АиФ
