Правильно кажуть, що великі дітки – великі проблеми! Я так раділа, що син виріс, навчається. Але, виявляється, рано раділа. Я і не думала, що наша єдина дитина перестане з нами рахуватися і навіть спілкуватися. І не зрозумію, в чому ми-то з чоловіком винні?
Почалося все з дівчини, з якою одного разу прийшов син. Це вже не перша дівчина, яку син приводив в наш будинок. Коли він перший раз прийшов додому не один, я навіть зраділа – подумала, що, нарешті, у нього з’явилася постійна подруга. Думала, що познайомить, поспілкуємося, тобто, все по-людськи. Але це був початок, потім дівчата змінювалися, я їх навіть не запам’ятовувала – відзначала лиш, що колір волосся різний.
А тут вони прийшли удвох, проскочили повз мене, правда, дівчина привіталася все ж. А далі вони в кімнаті сина, закрилися зсередини, включили музику і .. Що вони там робили, не знаю, але пішла вона пізно вночі, коли ми вже давно спати лягли, а, може, і під ранок.
Вранці я синові сказала, що у нас сімейний будинок, а не нічліг, що приводити сюди всіх підряд, ми з батьком категорично забороняємо. На що отримала відповідь, що квартира і йому належить, а тому він має право жити, як йому подобається.
Читайте також: Серце стискається. Давай повернемо дитину, я не люблю його
Так, приватизована квартира на всіх порівну, але він ще вчиться, ні копійки не заробляє, повністю у нас на утриманні. А варто йому про це сказати, так у відповідь загрози піти з дому, раз нам його годувати важко.
А дівчина його мені категорично не сподобалася. Він тепер її регулярно в будинок приводить, а вона з нами в кращому випадку привітається мигцем. Зате спокійно ходить у ванну, на кухню, каву собі готує, продукти бере. А коли зі мною там зустрічається, то мовчить і посміхається тільки. Я з нею намагалася поговорити, а вона коротко ледь відповідає на питання і все, намагається піти.
Категорично мені ця дівчина не подобається! В пірсингу, з татуюваннями, вічно жуйку жує. І вигляд у неї – слів добрих немає! Але син повідомив, що одружується на ній, і взагалі, жити вони будуть у нас вдома. А на що жити? Вона теж ніби вчиться, йому ще 2 роки вчитися. Це нам з чоловіком годувати і утримувати обох ?! Чоловік сказав, що він категорично проти будь-якого одруження до закінчення навчання, а син тільки хмикнув.
Ну от, що робити, не знаю. Чоловік сказав, що якщо син одружується наперекір нашій забороні, він їх обох з дому виставить, мовляв, нехай йдуть, куди хочуть. І нехай там їх годують і утримують. І дівчині цій теж все сказав – що ми проти весілля, що не будемо їм допомагати, якщо вони з нашими бажаннями не рахуються. А та тільки хмикнула і нічого не відповіла. А мені сина шкода … рідний же!
В будинки напружена обстановка. Син з нами практично не розмовляє. Чоловік перестав давати йому гроші, але у нього звідкись вони з’являються. Я переживаю, аби в щось лихе не вляпався. Але як все змінити, якщо він навіть розмовляти не хоче, не те, щоб прислухатися?
