Весь вечір Вадим намагався зачепити прибиральницю. То спеціально щось проллє на щойно вимиту підлогу, то демонстративно вишукує пил на полицях. – Годі, – сказала Олена, поставивши свою чашку на стіл, – мені така поведінка хлопця точно не потрібна. Збирайся

Вадим штовхнув співробітницю кінотеатру. Не сильно. І як би випадково, але Олена не могла цього не помітити.

Перед входом до зали виникла невеличка черга, прийшов адміністратор і сказав, що якісь технічні неполадки. Треба почекати три хвилини.

Через три хвилини всіх дійсно почали запускати. І ось в той момент Вадим зачепив плечем дівчину, яка на вході перевіряла квитки.

Він був дуже злий через цю заминку і відігрався. Показати, що зробив це спеціально, не міг, він знав, що Олена з цим не погодиться, тому зобразив випадковість.

Мовляв, так вийшло. Вибачатися перед дівчиною він не став.

В той момент треба було розвернутися і піти, але залишилася надія – раптом правда випадково. Тому Олена не пішла.

У середу Вадик напросився до Олени в гості.

– Проходь, але врахуй, що гостей я не чекала, тому готувати будемо зараз, – Олена посміхнулася, – І так. Зараз прийде дівчина, яка у мене іноді прибирає.

– Красиво жити не заборониш, – пожартував Вадик.

– Якби. Взагалі це рідкісний випадок, на постійній основі все-таки дорогувато. Тому тільки іноді. Зараз саме потрібно вікна намити, під диванами протерти, ну й інше. Сподіваюся, тебе це не хвилює?

– Ні, звичайно, мені все одно.

Олена і Вадик готували суп, рибу і салат. Мілана, дівчина, яка допомагала з прибиранням, вже прийшла і приступила до своїх обов’язків.

– Олено, я ганчірку для дзеркал десь залишила. У тебе немає? – Мілана відчувала себе винуватою.

– Є, в нижній шафці у ванній подивися.

– Знайшла, – Мілана взяла ганчірку і пішла мити велике дзеркало у вітальні.

– Ви з нею на “ти”? – обережно поцікавився Вадик.

– Так, а що такого?

– Нічого. Просто з співробітниками так не прийнято, – Вадим намагався не влаштовувати сварку, але дуже хотів наполягти на своєму, – Ти наймаєш людини. Ти їй платиш гроші. Вона має виконувати свої обов’язки, при цьому не відкривати рот зайвий раз. Якщо дозволяти собі з ними спілкуватись, то знахабніють.

– З тобою усе гаразд? – Олена теж не промовчить, – Мілана прекрасна дівчина, вона дуже добре працює і з нею приємно спілкуватися. І це ніяк не впливає на якість її роботи.

– Дивись сама.

Олені дуже хотілося запитати у Вадима, який у нього досвід роботи керівником, але вона не стала. Дівчина знала, що Вадим зараз взагалі ніде не працює, тому на таке точно образиться.

Весь вечір, а прибирання було масштабним і тривало довго, Вадим намагався зачепити Мілану. То спеціально щось проллє на щойно вимиту підлогу, то демонстративно вишукує пил на полицях, то просто міркує про те, як деякі отримують гроші за непотрібну працю.

– Годі, – сказала Олена, поставивши свою чашку на стіл, – Мені така поведінка хлопця точно не потрібна.

– Ти про що? Це ж просто прислуга, – презирливо сказав Вадим. Та так, щоб Мілана точно почула, – Ніхто не зобов’язаний добре поводитися з нею.

– Саме так, що не зобов’язаний. Але нормальні люди не поводяться так, як ти. Це твій особистий вибір, – відповіла йому Олена, – А тепер, будь такий добрий, покинь приміщення.

Після Олена вибачилася перед Міланою:

– Пробач, я не відразу зрозуміла, який він. Були дивні моменти, але я подумала, що випадковість. Або просто перенервував. Але ні. Він завжди такий.

– Не страшно, я не образилася, – Мілана майже закінчила прибирання, – головне, що ти від такого відразу позбулася.