Сашко та Марія поспішали на зустріч зі своїми колишніми однокурсниками. З того часу, як вони їх бачили востаннє, минуло 15 років. Багато що змінилося за ці роки. Сашко отримав свій заповітний червоний диплом та переїхав до столиці, де знайшов хорошу роботу та завоював авторитет. Він був одружений зі своєю колишньою однокурсницею та у них підростала маленька донька.
Зустріч випускників мала відбутися у маленькому провінційному містечку під Києвом, куди Сашко під’їхав на розкішному автомобілі. Чоловік був одягнений у дорогий елегантний костюм, що наголошував на його статусі. Поруч із ним знаходилася його вірна супутниця.
Сашко підійшов до старих друзів, з якими досі спілкувався, та привітався з ними. Серед них стояла Настя, та сама перша красуня, за якою бігали всі хлопці. Від тієї впевненої в собі привабливої дівчини не залишилося і сліду. Перед Сашком стояла жінка з втомленим, зморшкуватим обличчям.
Колись Сашко був закоханий у Настю. Він добре вчився, паралельно підробляв, ніколи не сидів без діла. Був хлопцем із простої родини. Сашко довго намагався зачарувати примхливу, не обділену чоловічою увагою однокурсницю, але так і не зміг.
Якось Настя висміяла Сашка перед усім курсом, прилюдно насміхалася з його простоти. Це сталося, коли він запросив її до простого студентського кафе, яке знаходилося прямо навпроти університету.
— Щоб я пішла з тобою в цю забігайлівку? – Зневажливо сказала Анастасія і голосно засміялась. – Ти подивись на себе і подивись на мене. Де ти, де я? Ми з тобою, дорогенький мій, на різних рівнях знаходимося. За мною бігають такі хлопці, на яких ти навіть віддалено не зможеш стати схожим. Ти думаєш, що я хочу зганьбитися, зв’язавшись з таким як ти? Іди краще Машку Козак на побачення до кафе запроси. Ось вона твого рівня дівчина. Ви одне одного варті.
Марія з першого курсу була закохана в Сашка, тільки він не звертав на неї уваги. Маша всіляко йому допомагала, не раз виручала його у скрутну хвилину, прикривала в потрібний момент, але він бачив у ній тільки свого університетського товариша. Якби в студентські часи хтось сказав Саші, що він візьме Машу за дружину і буде з нею щасливий, він не повірив би та й довго сміявся. Але життя — непередбачуване.
Через кілька років після закінчення університету Сашко і Маша випадково зустрілися у Києві, обмінялися номерами, почали переписуватись, а потім зустрілися. Все закінчилося гарним весіллям та появою дитини. Маша була музою Сашка. Завдяки її невтомній турботі, безумовній підтримці та любові, він став тим, ким зараз є.
Уся група знала про те, що Сашко став авторитетною людиною та добре заробляє. Ті хлопці, які ніколи з ним не спілкувалися в університеті, говорили з ним весь вечір та засипали компліментами. Сашку на це все було неприємно дивитися. Він за стільки років навчився розрізняти щирість та фальш.
Того вечора навіть Настя, яка ніколи не підпускала до себе Сашка, була неймовірно лагідною. Вона відверто фліртувала з ним, ігноруючи той факт, що його дружина поруч.
— Який ти став сильний, мужній, Сашко. – Улесливим голосом говорила Анастасія йому. – Таких чоловіків удень зі свічкою не знайдеш. А ти пам’ятаєш, як ти в університеті бігав за мною, як писав мені вірші? Ти все ще пишеш вірші, Сашко? Я часто про тебе згадую. Ти перетворився на сильного, могутнього лева! Нам варто частіше зустрічатись!
Саша відсторонив від себе Настю і, обіймаючи дружину, відповів:
— Лев щасливий, коли поряд з ним його кохана і найпрекрасніша левиця, яка у всьому його підтримує та надихає на нові перемоги. Дякую долі за те, що вона знову звела мене з Машею.
Настя розчаровано подивилася на Сашка. Потім кинула заздрісний, злий погляд на Марію, яка сяяла від радості та гордості на той момент.
Пізніше Сашко дізнався, що Настя відразу після закінчення університету вийшла заміж за одного багатія. Той почав погано до неї ставився та, врешті решт, вигнав з дому.
Сашко тішився тим, що в нього нічого не вийшло з Настею, а вона ж, навпаки, зрозуміла, що в університеті втратила свій шанс на щасливе життя.
