– Віддати? Та ти при своєму розумі? Вона що, хом’ячок? Що ти взагалі несеш?
– Говорили мені хлопці, не зв’язуйся. Подивися на себе! Однак не першої свіжості, з причепом.
-На ринку наречених найдешевше стоїш! Жінок повно, а чоловіків замало. А ти б зі мною зустрічатися стала, якби я був без машини і квартири? А зараз від мене всесвітніх вчинків чекаєш? Вибач. Не до мене! – завершив свою промову Олексій і відвернувся до екрану.
За годину вони вийшли з квартири Олексія з речами. Викликали таксі. Таксист, повний, добродушного вигляду, жваво занурив усе в багажник, посадив Машу в дитяче крісло і дав їй вишневий сік.
– Ти чого така серйозна, принцеса? Дівчино, я вашій дочці яблучко дам? – Таксист повернувся до Ольги, яка нічого не бачила і не чула.
– Ви що всім клієнтам соки та яблука роздаєте? Благодійністю займаєтесь? – різко відповіла вона.
– Та ні, що ви. Діти ж завжди смачного хочуть, — нехитро посміхнувся таксист і простягнув Маші яблуко, сирок у глазурі та шоколадку.
-Залиште своїм. Це нам забагато – промовила Ольга.
– Їжте на здоров′я і не сумуйте, — продовжив той.
– Ви дуже щедрий і приємний чоловік. Дякуємо Вам за увагу і за сервіс, — промовила Ольга вже на вулиці по приїзду до батьків додому.
Ви прямо як з картинки обидві. Донька на вас схожа. Така ж красуня! Ну, дай Вам Бог всього! – І добродушний таксист поїхав.
Наступного дня Ольга знайшла сили поговорити з матір’ю.
– Доню! Він нехай як хоче, так і живе, справа особиста. Але те, як він до твоєї дитини ставиться?
Ні, з такою людиною жити не можна! Марія – золота дівчинка! Як вона може стати на заваді? Потрібно, щоб чоловік вас обох любив! Захищав! Оберігав, дбав! І чому дитина – це причіп? Це маленька людина, надія, опора. І не він вас бере, а ви його! До себе в серце пускаєте! Ольго, з обличчя воду не пити! — мама поцілувала Ольгу і пішла на кухню пекти з Марією пиріжки.
Через два тижні, виходячи з Марією з магазину з пакетами, Ольга почула, що хтось торкнувся її плеча. Обернулася. Той самий таксист. А поруч із ним — темноволосий сіроокий хлопчик. З ямочками на щічках, зовсім не схожий на батька.
Чоловіки запросили дівчат до себе на вечерю до їхнього будинку за містом. Ольга погодилася.
– Що то за чоловік з тобою був? У торгового? Товстий такий! – Зателефонувала їй увечері подруга.
– Він не товстий. А дуже добрий. Михайло це.
Ольга та Михайло одружилися за півроку. Чоловік все робить для своєї нової родини. Він просто дуже любить свою сім’ю, цей простий і зовсім не ідеальний зовні чоловік.
Автор: Вікторія
