fbpx
Життя

Він мені не розповів про свого сина, за якого він не хоче нести відповідальність. Уявляю собі, скільки він ще приховав від мене правди

Мені 48 років. Два роки тому познайомилася у соцмережах із чоловіком.

На першій зустрічі він розповів, що у нього важко хворіє кіт, і було видно, що він справді дуже переживає з цього приводу. Мене це дуже зворушило.

Викликалася йому допомогти, порекомендувала гарного ветеринара, але тварину врятувати так і не вдалося. Зате ця ситуація нас дуже зблизила, і за місяць я до нього переїхала.

Він давно розлучений, колишня дружина з дорослим сином живе в іншій країні. Моя дочка теж вже зовсім самостійна дівчина і тільки пораділа, що у мами з’явився шанс зробити своє особисте життя.

Ми стали потихеньку обживатись разом, зробили невеликий ремонт. Про заміжжя мови поки не йшлося. Але навіть якщо цього не станеться, я все одно відчувала себе щасливою.

Але сталась одна ситуація. І тепер я не знаю, як мені бути і чи варто залишатися із цим чоловіком.

Тиждень тому до чоловіка прийшов судовий виконавець та приніс папери на стягнення аліментів. Виявляється, у нього є ще один син — хлопчик одинадцяти років з відхиленнями в розвитку.

Читайте також: А до весілля то не готовий. Дорогі подарунки та гроші я не бачила, лише на свята. Мої подарунки були дорожчими за його в кілька разів (то колонки, про які він мріяв, то ноутбук, а собі просила дешевше)

З його матір’ю, як я зрозуміла, він не був в офіційному шлюбі і ніколи не мешкав разом. Але дитину визнав і дав їй своє прізвище. За словами чоловіка, він періодично відвідує сина і по можливості допомагає грошима.

Але, мабуть, він до кінця мені все не розповідає, інакше, якби все так було добре, навіщо цій жінці подавати на аліменти?

Та й мені за два роки не розповісти про хлопчика, хіба це гаразд?

Про яку довіру може йтися, якщо людина вважає за потрібне приховувати таку важливу частину свого життя?

Зараз я перебуваю в незрозумілому стані,  і не знаю, як мені бути далі.

Я хочу ясності у стосунках, а не сюрпризів, на які не знаєш, як і реагувати.

Автор: Оксана

You cannot copy content of this page