Руслан був розумним і красивим. Всі дівчата на курсі, та й на інших звертали на нього увагу. Спортсмен і просто красень! А ще він був душею компанії. Прекрасно грав на гітарі, співав пісні. І ось на дні народження друга він познайомився з Веронікою. Розумна, красива, якась хижа. Вона вже встигла побувати заміжньою, мала дворічну дочку.
Руслану сподобалася ця жінка. Вона була не схожа на однокурсниць, вона була як левиці серед дворових кішок. Він підсів до неї, став залицятися. Салатик покласти, шампанського налити, запросив на танець. Вероніка не відмовила. Коли гості розходилися, він попросив телефон. Вона подумала, знизала плечима чиркнула на шматку газети жадані цифри.
Руслан подзвонив через кілька днів. Вони зустрілися, гуляли по місту. Він оцінив розум Вероніки, вона була смілива і приваблива. Зустрічі стали регулярними. Дівчина відразу сказала: у неї дочка, і дитина для неї важливіша ніж всі прогулянки, кафе, ресторани і зустрічі з чоловіками. Руслан зрозумів і прийняв це.
Дівчинка йому сподобалася, він умів спілкуватися з дітьми і швидко завоював довіру дитини. Через півроку Руслан зробив пропозицію. Вона, подумавши тиждень – погодилася. Вирішили дочекатися захисту диплома, а потім і за весілля. До диплома залишалося три місяці, але Руслан вже працював на одному з провідних заводів і мав добру репутацію. Там же він збирався залишитися і після випуску.
Весілля було красивим, але не пишним. Все було оригінально, так, що запам’ятовується, і радувало молодят. Пара з Руслана та Вероніки вийшла на рідкість красива. Він швидко став непогано заробляти, на роботі його цінували, перспективи перед ним відкривалися дуже райдужні. Він умовив дружину не виходити на роботу з декрету, а зайнятися будинком, дитиною. Вона погодилася. Так минуло три роки.
Добре вони жили, в злагоді. Руслан був щасливий, Вероніка, здається, теж. Але в якийсь момент Руслану здалося що з дружиною коїться щось не те. Він помічав якийсь погляд незрозумілий, якусь метушню, щось вибивалося із загального ритму. Але, зрозуміти, що саме – Руслан не міг.
У той день він зібрався з друзями на риболовлю. Поїздка була запланована три місяці тому, дружина була в курсі. Руслан їхав на всі вихідні, обіцяв привезти улов якого вони ще з донькою не бачили. Вероніка усміхнулася, побурчати, і відправила чоловіка на відпочинок. тільки Руслан зауважив, що вона дивиться на годинник, ховає очі, і вся якась розсіяна.
На риболовлі все було, як звичайно. Човни, намети, вудки та спінінги. Клюв був прекрасний, на обід затіяли варити юшку. Тільки Руслану було якось не по собі. Після обіду він пішов в палатку, а через півгодини хтось із приятелів побачив Руслана всього в жару. Швидко порадившись, виділили водія і супроводжуючого – вирішили Руслана відвезти додому.
До будинку Руслана привезли вже пізно ввечері. Один з приятелів вирішив піднятися разом з ним в квартиру – проводити. Хоча вже в дорозі Руслану стало набагато краще. Він відкрив тихенько двері, намагаючись не розбудити дружину. Доньку на вихідні відправили до бабусі. Але будити виявилося нікого, точніше ніхто і не спав. У спальні горіло світло, через нещільно прикриті двері неслись стогони і охи-зітхання.
Приятель Руслана застиг біля дверей. А сам господар квартири уважно подивився на чужі кросівки в коридорі, на кухні стояла недопита пляшка вина, крізь неприкриту двері він бачив свою дружину з іншим. Вона не помітила його … Руслан зітхнув, і захоплюючи приятеля за собою вийшов з квартири. «Поїхали назад, я здається вилікувався», – Руслан невесело посміхнувся.
Розлучення було тихим. Вероніка плакала і просила пробачення. Руслан її не пробачив. Сказав, що любить, але пробачити не зможе. І краще розійтися зараз, поки він не став її ненавидіти. Ділити їм нічого. Вероніка жила в його квартирі, а свою здавала. Він допоможе їм з донькою переїхати назад.
Через рік вона знову вийшла заміж. А Руслан так і живе один. Каже, що у нього одна риболовля в голові – не до жінок.
Фото ілюстративне з вільних джерел
