Віра не сподівалася що чоловікові, якому вже сороковий десяток захочеться якихось змін у житті.
Віра відправила свого чоловіка на заробітки для того щоб він заробив грошей для весілля сина. Але жінка навіть не могла подумати, на що підуть зароблені гроші. Віра та Дмитро виховували єдиного сина, який вже мав дівчину та планував одружитися.
Жінка не розуміє чоловіка, адже вона на її думку добре все думає. Вона ж послала Дмитра на заробітки не для того щоб гроші заробив на делікатеси чи Вірі на нову сукню, а для того, щоб гідно організувати весілля єдиного сина.
Адже, всі двадцять років вони якось перебивалися від зарплати до зарплати. Дмитро не дуже хотів їхати, говорив що вже сил немає, що він там буде робити.
Але все з горем навпіл поїхав. Та не мала спокою Віра і тоді. Чоловік її кожного дня надзвонював та сильно жалівся на все. Дмитро гроші додому не висилав бо не знав, як це зробити, сам так говорив.
А потім сказав що всі привезе разом. Віра вірила чоловікові але ось пройшов рік а від Дмитра ні грошей ні його появи. Хоч жінка і телефонувала чоловікові регулярно, той говорив, що передасть гроші одним чоловіком.
Коли жінка їхала аж у другу область щоб отримати гроші, то коли їй чоловік вручив тільки три тисячі гривень то Віра не могла і слова промовити.
Вона зателефонувала до Дмитра і спитала скільки він передав. Той так відповів та ще й гордо: ” Три тисячі гривень”.
Віра вже себе не могла стримати.
Адже самі тягнути навчання сина і всі побутові витрати, чекати від чоловіка моральної та фінансової підтримки, а тут таке.
Віра такого наговорила Дмитру, і байдуже що той чоловік який гроші їй передав все чув. Жінка йому подякувала, а він якось несміливо але сказав Вірі, що її Дмитро живе з іншою жінкою і має маленького сина тому він так мало передав.
Віра надіялась що це просто жарт, але після цього Дмитро зовсім пропав і ніяких грошей вже не висилав. На тому сімейне життя жінки й закінчилось.
Сина вона женила без Дмитра і його грошей. Заміж ще раз виходити Віра й не думала, адже по-перше вона ще була офіційно одружена з Дмитром.
А по-друге вона вже нікому не могла довіритись. Єдиною радістю жінки стали онуки та город.
Дмитро й далі живе в Польщі і не дається чути. Ось такі бувають заробітки.
Галина Червона
