Цю історію розповіла моя сусідка, Віта.
Вона живе на першому поверсі, і по сусідству з нею живуть двоє людей.
І ось одного дня, напередодні зимових свят, коли вона збирала дітей до садочку, разом з собачкою Барні, двері сусідів були відчинені і песик забіг до квартири.
За песиком звісно побігли діти Віти а потім і зайшла сама жінка.
Побачили ялинку на балконі, правда ще без прикрас а поряд на кріслі сидів дід з з великою сивою бородою.
Тут дівчинка не стрималась і спитала: ” А ти часом не дід Миколай?” Чоловік посміхнувся, погладив свою бороду та відповів: “так діти ви вгадали, я Миколай тільки вже на пенсії.
Важко стало мені працювати, ось заледве ялинку поставив”. Тут Віта сказала дітям, щоб вони не заважали і не задавали багато питань і їм вже в садочок пора.
Коли жінка з дітьми та собачкою вийшли,то чоловік з жінкою, зрозуміли, свою сусідку, чому в неї постійно кожного ранку такий шум, важко їй самій із дітками і ще й собака.
Вони вирішили запросити дітей з Вітою до себе в гості.
Адже їм останнім часом так самотньо було, ніхто до них зовсім не заходив, дітей власних вони не мали.
Вони нарядили ялинку дуже красиво, мала багато різних іграшок, які ще колись чоловік придбав коли працював на роботі.
Чоловік з жінкою дуже хотіли, щоб дітям сподобалось.
А ще вони вдвох пішли в магазин навпроти, там продавалися дитячі іграшки і прикупили дітям маленький подарунки та поклали під ялинку.
Але під вечір вони удвох постукали у двері Віти, собачка Барні, як завжди перший вибіг і знову забіг до їхньої квартири.
Чоловік з жінкою сказали Віті щоб вона брала дітей і вони теж зайшли до неї. Віта одразу не хотіла сказала, що вони вдома однак старенькі так просили, що вона не могла відмовити.
Дівчинка з хлопчиком зайшли та сказали до чоловіка: “Доброго вечора Миколаю, а де твоя борода?”
Дід Степан і справді збрив бороду, тому сказав дітям, що збрив, щоб виглядати молодшим.
” Але з останніх сил я все-таки вам начаклував подарунків” – промовив він.
У дітей аж очі засвітилися та захопленню не було меж. Хлопчик отримав потяг, а дівчинка набір ляльки мами з дитиною.
Віта дивлячись на це, аж розплакалась. Вона сказала, що ніколи не думала що такі добрі люди живуть з нею поряд.
У жінки останнім часом були певні проблеми, чоловік занедужав, та й на роботі було не все гаразд.
Але дивлячись на цих стареньких ну щасливих людей вона наче заспокоювалась.
Віта подякувала їм за пригощання та подарунки для дітей та побажала їй міцного здоров’я.
А наостанок сказала, що скоро чоловік має повернутися додому і нехай вони заходять уже наступного тижня до них в гості.
Після гостей Степан та Ганна і справді повірили що все буде добре, і вони ще будуть жити довго.
А то останнім часом їм здавалося, що залишилося їм недовго.
Ганна та Степан ще довго обговорювали та згадували як діти відкривали подарунки, як раділи, як їм сподобався яблучний пиріг жінки.
Вони як завжди обійнявшись, побажали одне одному спокійної ночі.
Автор: Нінель
