Вітю, ти знаєш, що наші батьки розлучаються?: Так ми з братом опинились на вулиці, а потім і в поліції

Мені пощастило в житті – у мене є кращий друг і брат. Так би мовити два в одному. Я звик, що Вова завжди поруч. Ми могли сваритися по кілька разів на день, і одразу ж мирилися.

При цьому, ми завжди були разом. Я був старший за брата на кілька хвилин, але все одно відчував відповідальність перед молодшим, завжди захищав Вову. Джерело

Пам’ятаю як в кімнату забіг засмучений брат.

– Вітю, ти знаєш, що наші батьки розлучаються?

– Вово, що ти знову вигадав? Як наші батьки можуть розлучитися? А ми?

– Я випадково почув їхню розмову, зараз вони сперечаються – хто з ким залишиться! – заплакав Вовка.

Я вибіг з кімнати і побіг на кухню. На відміну від брата, я ніколи не плакав, а намагався вирішити проблему. Ми з Вовою схожі зовні, але характери у нас абсолютно різні.

– Мамо, тату, що у вас відбувається? Чому Вова плаче? Це правда, що ви зібралися розлучатися? – запитав я прямо.

– Синку, не осуджуйте нас! Іноді так буває. Ми з мамою, більше не кохаємо одне одного. Запам’ятай, що тебе і Вову, ми будемо любити завжди, – сказав мій батько.

– Якщо ви дійсно любите нас, то маєте бути разом! – закричав я і вийшов з кухні.

Батьки не послухали мене і розлучилися. Більше того, вони вирішили розділити нас з братом. Вова залишився з матір’ю, а я з батьком. Мій брат постійно плакав, він не хотів розлучатися зі мною.

– Вово, не реви! Потрібно діяти, а не плакати, як дівчисько! Я обов’язково що-небудь придумаю, – рішуче сказав я.

Незабаром ми з батьком поїхали жити до його батьків. Мені було нудно в чужому домі, я звик приїжджати в гості до бабусі з дідом, але жити у них не хотів. Тільки тоді, я зрозумів, як мені не вистачає брата.

Помучившись кілька днів, я придумав план дій, і подзвонив братові.

– Вово, нічого не питай. Чекаю тебе о 19-00 біля школи. Візьми з собою теплі речі і наші заощадження зі скарбнички, – сказав я тихенько.

– Зрозумів! – відповів брат.

Увечері, я стояв біля школи і чекав брата. Знаючи його слабохарактерність я не знав, чи прийде він. Незабаром я побачив Вову і кинувся до нього на зустріч. Ми мовчки обнялися з ним і присіли на лавку.

– Вітю, що ти задумав?

– У мене план такий: ми не прийдемо додому до тих пір, поки наші батьки не помиряться. Я звичайно мало розумію в коханні, але мені здається, що вони поспішили з розлученням. Батько вже кілька днів ходить сам не свій.

– Так ти правий! Вчора я бачив, як мама плакала. Сумує напевно за вами.

Кілька днів ми кочували з братом по вулицях. Гроші швидко закінчилися, ми дуже хотіли їсти і спати. На п’ятий день нашої подорожі, нас затримав міліцейський патруль. Як виявилося, міліція теж шукала нас, разом з батьками.

Ми сиділи біля чергового і слухали його нотації. Незабаром примчали наші батьків. Мати обіймала нас і плакала. Батько мовчки стояв і хмурився.

– Рідні мої, як ви могли? Ми так хвилювалися, поки шукали вас! – промовила мама. – Де ви були?

– Мамо, ми не підемо додому, поки ви не помиритеся! Краще віддайте нас в інтернат, ми з Вовою, хочемо жити разом! – рішуче сказав я.

– Поїхали додому, там поговоримо! – сказала мама.

Вдома у нас відбулася серйозна розмова з батьками.

– Хлопчики, вибачте нас! Ми зробили велику дурницю, але вже зрозуміли свою помилку і виправили її, – сказала мама.

– Ви помирились?! – радісно запитав я.

– Так, ми з мамою любимо одне одного, любимо вас і завжди будемо разом! – сказав батько.

– Завдяки вашій втечі ми зрозуміли, що накоїли. Тепер у нас все буде як і раніше, навіть краще! – промовила мама.

Читайте також: Мама братові весь мозок проїла, що ти його не поважаєш і ні в що не ставиш. Він від тебе відразу піти хотів. Ти завтра кредит виплатиш, він відразу на розлучення подасть

Мій розрахунок виявився правильним, завдяки нам батьки знову були разом. До речі, навіть після того, як ми виросли, я не міг довго бути без брата.

У нас уже були свої сім’ї, діти. Ми часто бачилися з братом і щодня телефонували один одному. Між нами все життя існує якийсь невидимий зв’язок. Ми завжди хвилюємося один за одного і допомагаємо в скрутну хвилину.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram