Переїхала до нас рік і дев’ять місяців тому молодша сестра чоловіка, Олеся. Вчитися вона вирішила в місті. Навчання в розумінні цієї мерзотниці виглядало так: ночі безперервно гуляти по клубам, а на здачу заліків клянчити у нас гроші. Я була проти її проживання у нас, але свекруха особисто привезла Олесю до нас: – Я вам гроші на квартиру додала? Додала. Значить моя дочка буде тут жити і крапка. – потім вона повернулася до мого чоловіка і поставила його перед фактом. – Якщо ти підеш на поводу у дружини і виженеш сестру, то ти мені більше не син!
Справа в тому, що гроші, додані свекрухою на квартиру – це 40 тисяч, дані нам під відсотки, які ми давно повернули. А Олесю її мама відправляла до нас на літні канікули останні два роки. Олеся – не подарунок. Вона не визнає особистих кордонів взагалі. Вона абсолютно впевнена в тому, що раз її брат купив мені одяг і косметику, то вона має повне право цим користуватися.
Вона постійно тягала мої капронові панчохи, я купую відразу пар по 5, а коли треба одягнути – немає жодної пари. Ще вона – побутовий інвалід. Що таке йоржик, вона не в курсі. Як не в курсі, що посуд треба мити, а приготована їжа не сама з’являється в холодильнику. Зате те, що її брат їй винен, вона знає прекрасно.
Постійно замовить собі через інтернет шмоток, тисяч на дві, використовуючи мій робочий ноутбук – без дозволу, а ми повинні їй це оплачувати. Якось я відмовилася платити і чоловікові не дозволила. Кур’єр поїхав, так вона вискочила слідом за ним з квартири, і ми всю ніч її шукали. А вранці приїхала свекруха і полізла зі мною в бійку за те, що я ображаю її кровиночку. А «кровинка» стояла і нахабно посміхалися.
Жити з цією дівчиною під одним дахом – суцільна мука. Щочетверга вона дзвонила о 5 ранку і змушувала мого чоловіка забирати її з клубу: – А якщо зі мною що-небудь станеться? Тобі мама не пробачить!
– Олесю, виклич таксі, я заплачу. – бурмотів сонний чоловік.
– Я боюся таксистів. Дружина тебе не пускає, так? Я зараз мамі подзвоню!
І чоловік сідав в машину і їхав по неї. І плювати, що нам в п’ятницю на роботу. У нас з чоловіком справа трохи до розлучення не доходить через лайку з приводу цієї безладної дівиці. А нещодавно на роботі відключили електрику, я приходжу додому, і що я бачу: Олеся, замість інституту, за який, до речі, платимо ми з чоловіком, стирчить вдома. І не одна, а з якимось бородатим мужиком років 45.
Вона в моєму халатику, мужик в халаті чоловіка, лежать в нашому з чоловіком ліжку і попивають мартіні. Тут я не стрималася, виставила їх геть, обох. Ця гадина зателефонувала своїй матері і набрехала, що я дала ключі цьому мужику, щоб він спокусив бідну Олесечку, щоб виставити її поганою! Свекруха знову приїхала на розборки. Навіть чоловік крутив пальцем біля скроні у відповідь на марення сестри.
Він хотів відважити сестрі запотиличник, за брехню, але та давай верещати: – Не чіпай мене. я чекаю дитину! Тут то і з’ясувалося, що красуню цю давно відрахували. Гроші, які ми їй давали на навчання, вона благополучно просаджували з такими ж подружками. А мужик цей, від якого вона чекає дитину, одружений, і наказав позбутися дитини. Ось вона і пила, знаючи, що не буде народжувати.
Але моя свекруха – не з нормальних батьків. Вона заявила, що все, що сталося з її донечкою – наша з чоловіком провина. Вона кричала на нас з чоловіком: – Я довірила вам найдорожче, а ви? Не могли за дівчинкою доглянути? Ніякого позбутися! Це через вас вона завагітніла, вам і відповідальність нести! Я умиваю руки!
Зараз, за словами свекрухи, розклад такий: Олеся залишається у нас, народжує і ми з чоловіком забезпечуємо її дитину. А нічого, що виховувати треба було дочку? Або, хоча б, розповісти, як це погано – спати з одруженими чоловіками не захищаючись. Я і сама хочу дитину, час би уже. Цікаво, чому я повинна утримувати дитину 20-річної дівахи, яка вважає себе найрозумнішою, а не свою власну дитину? Я в шоці. Не просто в шоці, а ще й в люті.
Чоловік вушка розвісив і сам в свою міфічну провину повірив. А я ж дзвонила свекрухі, говорила їй який розгульний спосіб життя веде її дочка. Свекруха мені не вірила, вважала що я обмовляю бідну дівчинку, а чоловік вважав за краще не лізти в «бабські розборки». Ні, це не свекруха умиває руки, це я умиваю руки. Мені ця нахабна дівка в моєму домі не потрібна. Нехай їде до мами в село. І крапка.
Квартира на моїх батьків записана, так що я поставила ультиматум: або чоловік відправляє свою сестру до мами, або валить з нею сам на всі 4 сторони. Досить з мене, я кілька років терпіла все це.
