Єдину зустріч з батьком Соломія часто бачила уві сні. Це було ще тоді, як вона дівчинкою вчилася в школі. Одного дня прийшов незнайомий чоловік, Соломію покликали до кабінету директора.
Там дівчинка побачила його. Він привітався з нею, сказав що її батько, що дуже її любить, вибачився та пішов. Але наостанок простягнув дівчинці сережки у вигляді ангеликів. Та сказав, що вони будуть її оберігати завжди. Сережки Соломія надійно сховала вдома.
Йшли роки, дівчинка підростала, ця подія трохи стерлася з її пам’яті. Проте, коли Соломія стала дорослою дівчиною, вона помітила те, що зовсім не схожа ні на маму, ні на тата, ні на молодшу старшу.
Адже всі вони були низького зросту та з темним волоссям. А Соломія була високою та світловолосою. Тоді ж вона згадала про той випадок у школі.
Пішла дістала зі схованки сережки, і в цей момент йшла мати та побачила. Вона спитала у дівчини, і Соломія все розповіла матері, про того незнайомця який приходив колись у школу. Адже тоді вона матері нічого не розповіла. То жінці не залишалося нічого, як розповісти усю правду Соломії. Як виявилось її мати, колись дружила з двома хлопцями які були в неї закохані.
Вона зустрічалася з Віктором, а коли той поїхав в інше місто, то на зло йому, вона почала стосунки з Назаром, з другом Віктора. Але так склалося, що вона невдовзі виявила що знаходиться при надії, дитина була Віктора.
І коли появилась дівчинка, то була схожа як дві каплі води на Віктора, і Назар звісно помітивши це, не хотів виховувати чужу дитину та покинув її. Вона поїхала в село до тітки, там знову вийшла заміж, і появилася так молодша сестричка Соломії. Мати розповіла доньці правду для того, щоб вона правильні висновки зробила і в своєму житті не робила помилок.
Вперше Соломія закохалася ще в інституті, хлопець був високим красенем, тож багато дівчат за ним упадало. Він і не стримався та зрадив Соломії.
А мати дівчини щоразу, коли вона приходила додому після побачень, постійно говорила: ” Дивись тільки, щоб у подолі не принесла”.
Після навчання Соломія поїхала на роботу в інше місто, подалі від дому. Роки минали а в особистому житті дівчини нічого не змінювалось. Тепер уже, щоразу коли вона додому приїжджала, то мати ставила їй, уже зовсім інше питання: “Як справи, коли заміж, діти?”
Соломія мовчала, нічого не відповідала матері. Та все ж доля посміхнулася дівчині, вона з подругою поїхали на відпочинок, і там Соломія познайомилася з Тарасом. У них зав’язалися стосунки, за три місяці вони стали жити разом. А невдовзі Соломія відчула серцебиття всередині в себе. Та чомусь вона подумала, що чоловік не зрадіє, і вирішила відмовитись від дитини.
Вирішила все і за себе і за нього. Життя ніби пішло далі по течії, вони жили добре. Тільки Соломія кожного року в певну дату, підраховувала скільки було б років їхній дитині, якби вона була.
Жінка чекала від Тараса освідчення його так і не було. Йому напевне було комфортно тільки з нею жити але почуттів сильних він не мав.
Гордість не дозволила їй, спитати чоловіка, чому він з нею не одружується. Тож вона знову вирішила зробити по-своєму.
Нічого не сказавши Тарасові, зібрала його речі та виставили за поріг.
Чоловік звісно нічого не розумів, намагався поговорити з Соломією, однак все марно. Жінка не змогла поговорити з Тарасом. Вона вже усвідомила все, що натворила.
Сиділа та гірко плакала, і думала, що не тільки зовнішньо схожа на свого справжнього батька, а й помилок в житті теж багато наробила, як і він.
Любов наче той терен, колюча та зла.
Автор: Нінель
