Вперше за двадцять років нашого спільного життя Василь прийшов додому з букетом квітів. Великий, розкішний, з червоними трояндами, ніжними ліліями і невідомими мені білими квітами, які розливали тонкий аромат по всій кімнаті.
Василь ніколи не був романтиком. Ми жили звичайним життям: робота, побут, діти. Він був надійною опорою, але завжди тримався стримано. “Квіти — це марна трата грошей,” — казав він кожного разу, коли я мимохідь згадувала про букети, які приносили чоловіки моїм подругам.
І от — це сталося. Василь, мій практичний і економний чоловік, стояв посеред вітальні з букетом у руках і дивився на мене.
— Це тобі, — промовив він трохи зніяковіло і простягнув квіти.
Я взяла їх, але не могла зупинитися від бажання запитати: чому? Чому сьогодні? Що сталося? Можливо, він щось накоїв і намагається загладити провину? Може, це знак, що щось пішло не так? Адже зазвичай саме так починаються незвичайні історії.
— Василю, а що це за нагода? — спробувала я запитати спокійно, хоча серце калатало.
Він трохи почервонів і відповів:
— Просто захотів. Без приводу.
Ми обоє знали, що це не відповідає його звичкам. Але я вирішила не тиснути. Поставила квіти у вазу, насолоджуючись їхнім ароматом. Та все ж у голові крутилися запитання: що змусило Василя змінити свою поведінку?
Наступного дня я вирішила трохи підштовхнути його до відвертості. За сніданком я запитала:
— Василю, а ти пам’ятаєш, коли востаннє дарував мені квіти?
Він замислився.
— Хм, здається, це було на нашому весіллі, — відповів він, трохи зніяковівши. — Тоді в тебе був великий букет троянд.
Я посміхнулася.
— А вчора? Чому раптом така несподіванка?
Він подивився на мене серйозно, трохи навіть сумно.
— Знаєш, я подумав, що життя швидкоплинне. Ми стільки років прожили разом, але я так рідко говорив тобі, як ти для мене важлива. І це неправильно.
Його слова здивували мене. Мій Василь, який зазвичай не висловлював почуттів, раптом заговорив про життя і його цінність. Що могло змінити його погляди? Звідки ці думки?
Протягом кількох днів я спостерігала за Василем. Він був задумливим, часто дивився у вікно, мовчав більше, ніж зазвичай. А ще — став приділяти більше уваги мені і дітям. Наприклад, допомагав з вечерями, навіть пропонував піти разом на прогулянку ввечері. Я не впізнавала свого чоловіка. Щось було не так.
Одного вечора, коли ми залишилися наодинці, я вирішила знову повернутися до цієї теми.
— Василю, ти мені скажеш, що сталося? — запитала я обережно. — Я бачу, що ти змінився. І ці квіти — це тільки початок. Я нічого не маю проти, але хочу зрозуміти.
Він опустив голову, на хвилину задумався, а потім зітхнув.
— Добре, я розповім, — сказав він. — Пам’ятаєш, минулого тижня я їздив до лікаря?
Я кивнула.
— Ну, він сказав мені, що я абсолютно здоровий. І знаєш, це змусило мене задуматися. Я побачив у лікарні чоловіка, який тільки що дізнався, що його час обмежений. Він сидів поруч зі мною в черзі і плакав. Казав, що шкодує про те, що мало часу проводив з дружиною, не звертав уваги на важливі речі. Це мене зачепило. Я зрозумів, що ми з тобою теж іноді забуваємо про головне. І я вирішив, що так більше не буде.
Його слова вразили мене. Василь справді почав дивитися на життя інакше. І хоча причини були несподіваними, я відчула теплоту й вдячність. Адже іноді навіть незнайомі люди можуть нагадати нам про важливість цінувати момент.
Тепер у нас вдома часто пахне квітами. Василь час від часу приносить їх просто так. А ще — ми стали більше говорити одне з одним, сміятися, згадувати молодість. Наші вечори тепер часто проходять за чашкою чаю і розмовами про все на світі. Ми ніби повернулися в той час, коли тільки починали наше спільне життя.
А ви, дорогі читачі, як часто нагадуєте своїм близьким про те, як вони вам важливі? Чи знаходите час, щоб сказати теплі слова, зробити несподівані вчинки? Життя справді швидкоплинне, і часом воно дає нам підказки, щоб ми могли зупинитися і переосмислити свої пріоритети.
Поділіться у коментарях, коли востаннє ви робили щось несподіване для своїх близьких або отримували такий приємний сюрприз. Що це було? І які емоції ви відчували? Можливо, ця історія надихне когось із вас зробити крок назустріч тим, кого ви любите.
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.