З чоловіком весь рік багато працювали. Були великі борги, іпотека, хоч є своя квартира. Всіма силами намагалися виплатити цей кредит. Берегли один одного, адже хворіти не можна було.
Він часто затримувався на роботі, підробляв. Я приходила раніше на декілька годин, тому все було на мені. Мила посуд, готувала, прала, прасувала. Коли з’являвся вільний час – намагалася розслабитися, хоча б в домашніх умовах.
На моїй роботі всі понаднормові години прибрали у зв’язку з пандемією. Та й моєї основної роботи мені вистачало з головою. Під кінець року все потрібно було довести до пуття, як вимагало начальство і як жавжди нові нововведення. Всі хвилювалися
І я теж дуже хвилювалася. Занадто багато всього потрібно було зробити і вдома, і на роботі. Я не справлялася. Стало здавати здоров’я.
Спочатку їздила до лікарів, здавала аналізи. Але на ліки і обстеження потрібні були занадто великі гроші, а безкоштовно їх не робили. Чого коштувало тільки ве це поздавати
Головні болі зводили з розуму. Таблетки не допомагали, але я трималася. Намагалася рятуватися народними методами, більше бувати на вулиці. З чоловіком дуже віддалилися один від одного.
Він уже тиждень як лежить удома. У нього слабкість, без температури і будь-яких ще симптомів. Просто лежить і спить цілими днями. А я працюю вже одна за двох.
Готую, тягну на собі важкі пакети з продуктами після роботи, і слухаю його ниття, яке чомусь співчуття у мене зовсім не викликає. Тільки роздратування.
Я теж відчуваю слабкість. Але ніхто не дає мені відпочити. Якщо я сама перестану все робити, що ми будемо їсти? На роботі теж не можна йти на лікарняний. Він зовсім мало оплачується.
Все набридло. Хочеться просто виїхати куди-небудь далеко і все кинути. З чоловіком навіть не розмовляю. Весь час лаємось і кричимо один на одного.
Мене дратує, що він нічого не робить. Хоча нічого серйозного у цьому немає. І навіть якось поспівчувати, підтримати мене не може. А я йому чомусь винна.
Набридло це байдуже ставлення.
Фото pixabay.com
