Зі спальні пролунав голос свекрухи. Вона попросила щось поїсти. Відкрила холодильник, підігріла суп і порізала на шматочки щойно посмажену котлету. Напевно, саме цей запах розбудив апетит. Поставила тарілочки на підніс і допомогла їй сісти. Дивитися як вона буде їсти мені не хотілося, поспішила вийти. Тільки й почула ззаду: «Спасибі, дочка». Ох, давно ви стали так мене називати?
Одружилися ми з чоловіком шість років тому. Можливості відразу жити окремо не було, ось і довелося пізнати на власній шкурі всі принади життя з мамою чоловіка. Сказати, що Валентина Василівна мене не злюбила, було не можна. На людях вона всіляко підлещувалася і показово «дружила» зі мною. А вдома начина повчати. Все, що я робила, було неправильно.
Ще гірше було з моїми успіхами на роботі. Свекруха була впевнена, що місце жінки виключно на кухні біля плити. Якщо я захоплено розповідала про новий тренінг або успішний звіт, вона мотала головою і зводила розмову до того, що саме в цей час її синочок сидів голодний.
Чоловік мій постійно захищав мене, намагався пояснити, що пишається мною. Але, у неї була своя думка. Все закінчувалося тим, що у неї життєвий досвід більше і, насправді, вона переживає за нашу сім’ю. Це зараз мій коханий мною пишається. А потім стану я пропадати на роботі, і тут же підвернеться якась і влізе в нашу сім’ю.
Такі міркування просто вбивали мене. Стала ловити себе на думці, що вже починаю вірити, що за чоловіком потрібне око та око. І що жінці на роботі не можна затримуватися. Зрозуміла, що терміново потрібно з цим щось робити і поставила питання руба.
Довелося піти жити в орендовану квартиру. Це було дуже важко. Допомогло моє підвищення. Грошей стало більше і життя поступово налагодилося. Ми почали серйозно думати про можливість взяти житло в іпотеку. І раптом сталося непередбачене. Завантажуючи брудні речі в пральну машину, помітила на комірі чоловіка помаду. Мене просто струмом пронизало. Невже мій найкращий у світі чоловік може мені зраджувати? Вирішила не влаштовувати скандал завчасно і все гарненько дізнатися.
Не буду довго розповідати, як я опустилася до рівня перевірок телефону і комп’ютера. Кожен брудний предмет гардероба буквально досліджувався під мікроскопом. І незабаром виявився дивний факт. Увечері я крадькома обстежила чергову сорочку коханого і нічого не виявила. Речей для прання було мало, і я склала їх назад. Коли ж через кілька днів я знову взяла цю ж річ, на ній чітко виднілися червоні сліди.
Одягнути її ще раз чоловік не міг. Як же тоді вони на ній виявилися? Я зважилася простежити хто ж може ходити до мого чоловіка. Сказала, що затримаюсь на нараді, а сама стояла недалеко від будинку. Яке ж було моє здивування, коли побачила свекруху!
Виявляється, вона продовжувала не тільки спілкуватися з сином. Але, як і раніше намагалася гнути свою лінію. Як тільки дізнавалася, що я затримуюся на роботі, відразу ж бігла до нього з пиріжками. Йому не хотілося розповідати мені про це. Боявся, що я підніму скандал. І з мамою сваритися не хотілося.
У будинок я зайшла саме тоді, коли матуся була у ванній. Природно, що чоловік не надавав цьому значення. Ну, захотіла мама руки помити, що з того? Я ж вивернула всю білизну з кошика на підлогу і пред’явила йому чергові червоні сліди на одязі. Він, звичайно ж, був здивований, а я пояснила, що свекруха вже не перший раз залишає такі мітки, щоб посварити нас.
Спершу Валентина Василівна говорила, що я все вигадую. Але, як тільки я схопила її сумочку і сказала, що зараз витрушу її вміст і знайду відповідну помаду, здалася і зізналася. Виявляється, вона вирішила, що я не можу мати дітей! Така дурість прийшла їй в голову від того, що одружені ми були вже не один рік, а про дітей не думали.
Думка про те, що ми просто захищаємося і хочемо спершу визначиться зі своїм особистим житлом навіть нею не розглядалася. Навіщо ж тоді взагалі варто було оформляти стосунки, якщо відразу ж не народжувати дітей? Природно, її синочок повністю здоровий. Значить, згідно її логіки, вся справа в тому, що я «порожня».
Я думала, що була зла на неї. Але, коли почула все те, що і як розповів їй мій чоловік, зрозуміла, що помилялася. Він не просто був розчарований. Нарешті прийшло усвідомлення, що могла статися справжня сімейна драма. Ми могли розлучитися через дурні сліди, недовіру, підступи і поспішні висновки. Більше року він просто не спілкувався з нею, не брав трубку і просто повертав у інший бік, якщо її бачив. Свекруха просила вибачення, надзвонювала мені, плакала і благала поговорити з ним.
Все вирішив випадок. Взимку на неї впала брила снігу з даху. Вона дивом вижила. Не знаю, може, це була кара згори. Проте, ця подія дозволила мені пробачити її. Та й чоловік, звичайно, переглянув своє ставлення до неї. Знаєте, що найдивніше? Якраз в цей час мені запропонували відмінну роботу, яку практично повністю можна виконувати дистанційно? І як тільки свекрухі стало краще, я сама запропонувала забрати її до нас. Чоловік просто плакав, і сказав, що не очікував від мене такої мудрості. Яка там мудрість?! Життя просто саме все розставляє на свої місця. І зараз я спокійно доглядаю за жінкою, яка псувала мені життя.
Фото ілюстративне – news.dtkt.ua
