Ви відволікаєтеся під час молитви, не можете зосередитись : це тяжкuй грiх чи все ж нoрмaльно?

Скільки разів я відкривала Біблію або якусь духовну літературу і вже через мить переключалася на сімейні турботи!

І навіть коли мені вдається уникнути зовнішніх відволікаючих чинників, раптом в моїй підсвідомості починає народжуватися купа абстрактних думок: «Не забути покласти бiлизну в сушарку! Треба подзвонити тому-то і тому-то.  Що приготувати на обід?!» Пише slovo.today

Відволікання трапляються, але не дозволяйте їм докучати вам. Наші молитви, нехай і недосконалі, все одно заслуговують на увагу. Принаймні, так стверджує святий Тома Аквінський.

Це був чудовий день, коли на другому курсі коледжу я натрапила на 13 розділ, 83 питання другої частини «Суми теології»: «Людський розум не здатний довго перебувати нагорі через природню слабкість, оскільки людська слабкість обтяжує душу і схиляє її до нижчих речей».

Читайте також:Учені довели: молитва це могутня сила, яка зміцнює сім’ю

О день милосердя та утіхи! Яке полегшення чути від святих, що ми нормальні! Вони мали ту ж саму людяність, що і ми, і це не завадило їм досягти святості.

Тома продовжує, кажучи: «Навмисна неуважність розуму під час молитви гріховна, а ось ненавмисна неуважність не позбавляє молитву плоду».

Отже, коли я читаю «десятку» Вервиці, не вникаючи при цьому ні в слова, ні в Таємницю, якій вона присвячена, моя молитва все ж чогось варта? Якщо я відволікаюся ненавмисно, то відповідь – «так».

У молитві, як пояснює святий Тома, присутній особливий вид уваги, за допомогою якого ми звертаємо наші уми до Бога. Якщо, приступаючи до молитви, я перш за все відключаю свій розум від інших речей і спрямовуюся всім своїм єством до Бога, цей намір впливає на мою недосконалу молитву. «Сила початкової інтенції, з якої приступають до молитви, робить гідної нагороди всю молитву».

Який милосердний Бог! Як говорить нам 102 псалом: «Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми – порох».

Ми не повинні відвертатися від молитви, коли нам здається, що в ній немає ніякої вартості. Якщо Господь приймає мої безуспішні спроби зосередитися, якщо Він такий терплячий зі мною, то і я можу бути терплячий з самим собою.

Звичайно, ми повинні старатися. Ми повинні прикладати зусилля, щоб зберігати концентрацію. Але навіть якщо я піддаюся ненавмисному відволіканню, Його милість піднімає мене, Його милість може навіть це падіння зробити корисним для мене, пропонуючи мені ще одну можливість повернутися до Нього. «Серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш».

Моє серце ніколи не надто розділене, моя голова не надто неуважна, моє життя не надто непослідовне, щоб стати перед Господом. Я ніколи не повинна впадати у відчай, і ви не повинні. Зверніться до Нього в молитві знову. Навіть якщо ви забудете, що ви робите в середині першого речення, не втрачайте надії!

Ваша недосконалість може стати вашим шляхом до святості. Він чує і освячує ваші маленькі молитви. Перебувайте в мирі.

Елізабет Зуранскі