Поспішайте любити людей, бо вони так швидко відходять. Оксана була у шлюбі з Дмитром щасливих 8 років. Її подруги постійно нарікали на своїх чоловіків, а вона на Дмитра не могла нічого сказати поганого.
Був старший від неї на 13 років. Коли вони познайомились, то Дмитро вже мав свій невеликий бізнес. А Оксана тільки закінчувала 11 клас. Стали зустрічатися а невдовзі і весілля зіграли.
Та одне що засмучувало їх то те що не було дітей, а їх вони вже дуже хотіли. Куди тільки не зверталися молоді люди. То одного разу Оксана таємно від усіх поїхала до однієї знахарки, яка і сказала що буде у неї немовля, тільки буде багато випробувань на життєвому шляху жінки.
Жінка почувши, що врешті-решт стане мамою, про те погане, яке її застерігала знахарка і не думала та навіть згадувати не хотіла. Вдома вона звісно теж нічого поганого не розказала тільки поділилася радісною новиною, яку їй сказала знахарка. Так і сталося через дев’ять місяців у них появилась донечка. Дівчинка була здоровою і все було добре. Тож Оксана і не згадувала про слова знахарки, бо була дуже щаслива.
Коли донечці було всього півтора року, Оксана знову відчула Божу милість. Була пізня осінь, у матері Оксани наближався день народження, то був ювілей. Жінка не дуже добре почувалася тож залишилася з донечкою вдома а на святкування відправила Дмитра. Вже було далеко за опівночі, а чоловік так і не приїхав.
А потім подзвонили та сказали щоб вона завтра з’явилася на впізнанні, бо сталася дорожня пригода. Ледь дочекавшись зранку Оксана поїхала, та всі надії жінки, що то не її Дмитро не справдились, бо її чоловіка таки не стало.
Передчасно на світ появилася і друга донечка, яка була кволенькою та мала певні проблеми з розвитком. І тут спокійне та розмірене життя жінки рухнуло в один момент.
Вона була змушена продати майже весь бізнес, щоб тільки знайти гроші та поїхати з меншенькою за кордон на огляд до спеціалістів.
А час ішов і знову наближався день народження матері. Цей день водночас був і радісним і сумним, адже чотири роки назад жінка втратила в цей день свого коханого Дмитра.
У ресторані Оксана намагалася говорити та посміхатися, підтримувати розмову з гостями. Проте думки були сумні. Коли гості розійшлись вони з мамою спакували сумки викликали таксі та поверталися додому.
І знову на тому самому місці, де сталася дорожня пригода, їх теж спіткало нещастя. Невже може бути така випадковість, два нещасні випадки сталися в один і той самий день тільки з різницею в чотири роки.
Понад два місяці Оксана була без надії на життя. Мати вже й не надіялась, що донька поправиться. А думала як вона залишиться сама з онучками і що робитиме.
Коли Оксана відкрила очі, та побачила перед собою світлого високого чоловіка. Їй він наче здався “білим ангелом”. І справді Руслан дав Оксані ту підтримку, яку жінці так не вистачало в останні роки.
Він як спеціаліст поставив жінку на ноги, знайшов клініку за границею, куди вони поїхали з меншою донькою Оксани.
А звідти вже повернулися зі здоровою дитиною. Розквітлі навесні сади. Пташки виспівують.
“Прости мене, Дмитрусю, прости. Була відданою тобі. Я не можу все життя бути сама. Руслан любить наших доньок як своїх, з ним нам буде набагато легше, мені добре з ним. Вибач, мене ще раз та зрозумій. Вибач мене, та зрозумій. Запалю тобі свічку. Сподіваюся, ти бачиш з того світу, що я тебе люблю. Та я не можу жити одна, я хочу взяти собі Руслана за чоловіка-сиділа Оксана та плакала на кладовищі.
Автор: Нінель
