З дитинства я мріяла про доньку, прям бачила, як купую їй пишні сукні, ляльок. Синочка ось зовсім не могла уявити. Подорослішала, зaвaгітніла. Чоловік почав говорити, що точно буде син, так як в роду у них завжди були хлопчики.
Ходила я по дитячих магазинах, бачила всю цю рожеву принадність для дівчаток, милі заколочки і резиночки, носочки з мереживами. Хлопчачі речі здавалися нудними іне приваблювали меня. Джерело
І ось, наближалась дата другого УЗД, а я все більше вірила чоловікові, що буде хлопчик. Намагалася уявити цей момент на УЗД і вмовляла себе не засмучуватися. Навіть жартома звертатися до животика почали «Іванко».
Приходжу на УЗД:
«Стaть дитини чітко бачу, вам говорити?»
Так, хоча і так здогадуюся.
«Дівчинка у вас».
Боже, це вона взагалі мені? Промайнуло в моїй голові. Через секунду я розпливлася в усмішці, а потім почала істерично сміятися, не вірячи своєму щастю. Ось завжди себе культурно вела, а тут сміюся і не можу зупинитися. Розумію, що як дyрепою виглядаю.
«Давайте ви заспокоїтесь і ми закінчимо все, перший раз бачу таку реакцію на стaть дитини».
Загалом, вигнали мене з УЗД, з уроків у школі ніколи не виганяли, а з УЗД вигнали. Правда, його і так вже до кінця доробляли, не страшно. Чоловік в новинe про доньку не повірив спочатку, та й родичі його теж. У них же тільки хлопчики в роду. А мені тепер все одно, після дочки можна і синочка. Сміятися більше не буду, обіцяю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
