Коли моїй мамі було 17 – на світ з’явилася я, у 18 вона вийшла заміж, а через 5 років розлучилася. у 24 знову вийшла заміж і знову не вдало.
Чоловіків мама завжди обирала багатьох, ставних, красенів. Коли ми йшли по вулиці з мамою і її черговим компаньйоном, здавалося, що старша сестра з хлопцем веде на прогулянку свою молодшу сестру. Вона відвідувала салони краси, купувала дорогий і стильний одяг, взуття. Ми кожні пів року літали за кордон на відпочинок.
Зараз їй 37, мені 20. Вона володіє двома салонами краси (спасибі черговому багатому залицяльникові), і невеликою кав’ярнею (її вона подарувала мені на 18-річчя). У нас завжди були чудові відносини. Ми, як кращі подружки, ходили в кіно, по магазинах, обговорювали хлопців. Ми були найближчими людьми одна для одної. Були …
Два роки тому, коли мені виповнилося 18 років, я познайомилася з Сергієм. Йому було 25. Нам було настільки цікаво разом, що було не до думок про різницю у віці. Кожен день після навчання він забирав мене і відвозив обідати в маленький італійський ресторанчик. Тоді він був уже заступником гендиректора в медіа-холдингу. Дуже добре заробляв. Я, до речі, вчилася на факультеті медіа-комунікацій. Він возив мене до себе на роботу, показав, як влаштований медіа світ, водив в студії звукозапису та інші робочі приміщення. Мені було дуже цікаво бути з ним. І йому.
Минуло пів року. Кращі пів року в моєму житті: квіти, прикраси, подарунки. А потім він запитав про мою родину. Мовляв, хоче познайомитися. Мені зовсім не хотілося цього робити. Як би я не любила маму, вона була не хорошою людиною. Вона б розтоптала його, незважаючи на хороший заробіток і приємну зовнішність. Я запропонувала не поспішати зі знайомством. А він наполягав. І заявив, що хоче, щоб я переїхала до нього. А тут без знайомства не обійтися.
Я відтягувала цю розмову, так минуло ще пів року. Ми відзначили першу річницю. І я здалася. Попередила маму, що ввечері прийду з хлопцем. Вона, природно, побігла в салон краси, і по нову сукню. Складалося враження, що вона готуватися познайомити хлопця, а не я. Вона була в своєму репертуарі. Замовила устриці, ікру, якісь морські гидоти, стейки, шампанське. Накрила стіл в кращому вигляді, тут їй спасибі.
Сергій приїхав красивий, як і завжди. Блакитна сорочка, світлі джинси, два величезних букета. Сіли. Почали базікати, їсти, пити шампанське. Все йшло гладко. Мама мовчала. Я була здивована. Щось з нею не так. Може, що трапилося. На маму це не схоже. Під кінець вечора вирішили з’їсти по шматочку торта. Сергій пішов на кухню різати десерт, а мама носила тарілки. Я відпочивала в кімнаті. Минуло 10 хвилин. Довго, думаю, піду подивлюся. Заходжу. І чи то від шампанського, чи то від спеки, мені здалося, що рука мами лежить на плечі Сергія. Мене пересмикнуло. Я моргнула. Але виявилося, що мама стоїть в двох метрах він мого хлопця. Відкинувши погані думки, я запропонувала якнайшвидше з’їсти торт.
Минуло ще 2 місяці. Сергій зробив мені пропозицію, я остаточно до нього переїхала. Одружилися через місяць. Жили душа в душу. Подорожували, зробили ремонт. Насолоджувалися одне одним. Мама весь цей час була в пошуках нового залицяльника, їй було не до нас. І ось після чергового провалу, вона залишилася одна. Але стежити за собою не перестала.
Я вчилася, ходила на практику на радіо, підробляла в журналі редактором. Одного дня я брала інтерв’ю і опинилася поблизу маминого будинку. Думаю, зайду, зроблю сюрприз, пообідаємо разом. Взяла її улюбленої їжі. Дзвоню в домофон. Ніхто не відповідає. Дивно, думаю. Знайшла запасний ключ. Відкриваю … І бачу чоловічі черевики. Знайомі чоловічі черевики. Серце пішло в п’яти. Це були черевики Сергія. Я чітко бачила його взуття. Я налаштувала себе на максимально позитивні думки. Але те, що я побачила, я не забуду ніколи.
Я прийшла в хороший час, я не застала їх без одягу. Вони стояли біля плити. Мама в халаті. Як вам сказати, я не почала кричати і кидати тарілки. Я просто сказала Сергію, що свої речі завтра заберу з його квартири. Він мене більше не побачить. Мамі я пояснила, що дочки у неї більше немає. Я пішла. Зібрала речі, поїхала до подруги. Я багато плакала. Через місяць ми розлучилися.
Пів року я жила у подруги. Працювала, перейшла на заочне навчання. Накопичила грошей. Орендувала квартиру. Закінчила університет. Влаштувалася працювати в медіа-холдинг (не в той, де працював Сергій). А потім сталося дещо. Мене викликали до ген-директора, мовляв, щось хоче дізнатися. Я зайшла в кабінет. У кріслі сидів Сергій … Він запропонував мені підвищення. Мені хотілося розвернутися, відмовитися. Але я зрозуміла одну важливу річ: мій добробут і щастя для мене важливіше всього на світі. І я погодилася.
Зараз моє життя складається більш, ніж добре. Цієї людини в моєму житті більше немає. Є тільки начальник Сергій Геннадійович. І жінка, з якою ми зідзвонюємося раз на пів року.
Фото ілюстративне з вільних джерел
