Я 10 років доглядала за дідом чоловіка. В орендованій квартирі, з дітьми. Поки Аліса, сестра чоловіка, жила в квартирі того самого діда. Моїй свекрусі батько її чоловіка теж не був потрібен – вони не ладнали. Я не довчилася, не побудувала кар’єру. Весь свій вільний час я ділила між доглядом за літньою хворою людиною і дітьми.
Чоловік систематично йшов в загули – його напружувала обстановка в будинку. Іншим жінкам він такий, з дітьми і без майна, не був особливо потрібний, тому він завжди повертався до мене. А я пробачала, заради дітей. Своє житло ми не купили – багато грошей йшло на оренду і дідуся. Аліса якщо і приходила, то тільки за одним: випросити у діда частина його пенсії, жаліючись на убоге фінансове становище. Зате це положення, при всій його бідність, дозволяло Алісі з чоловіком і дітьми щороку їздити у відпустку й іноді оновлювати сімейний автомобіль.
Ще 5 років тому дідусь заповів свою квартиру мені. Він так і сказав: – Ти стала мені ріднішою, ніж всі члени моєї сім’ї разом узяті. Онук – ганчірка, віддасть квартиру матері або сестрі. Нехай краще там живуть твої діти – мої правнуки. Буде тобі своєрідна нагорода за труди. Щоб не кляла мене потім, що через мене твоє життя пройшло повз тебе.
Про заповіті ніхто не знав, чого: менше знають – краще сплять. Коли у діда справи пішли зовсім погано, Аліса з матір’ю активізувалися. Вони стали приходити до діда, цікавитися його здоров’ям. Вони навіть запропонували свою допомогу в догляді за ним, вперше за стільки років! Дід не був дурнем і прекрасно знав, що їм від нього треба. Він прихильно приймав пританцьовування Аліси навколо його персони, підморгуючи мені.
У мене з’явився вільний час. Ви не уявляєте, що означає йти по вулиці на самоті: без дітей або без діда в колясці. Я насолоджувалася свободою. Дід протягнув зовсім недовго. Мені було щиро шкода цього милого відважного старого. Розподіл спадщини почався майже відразу. Свекруха з Алісою почали насідати на мого чоловіка: – Ти відмовишся від квартири діда на користь Аліси. Вона там живе багато років – це її будинок. А мамина квартира потім тобі дістанеться. Лише відмову напиши – і все у тебе буде, але потім.
Чоловік повірив обіцянкам матері і погодився не претендувати на житло. Обіцянки свекрухи залишити квартиру синові, я не сприймала серйозно: матір чоловіка, крім Аліси і її дітей, більше ніхто не цікавив. Я була здивована: його сім’я живе в орендованій квартирі і свого нічого у нас не передбачається, я 10 років свого життя доглядала за дідусем, їм він був не потрібен, а квартиру зараз їм вийми та поклади?
Я захопилася далекоглядністю дідуся. Сходила до нотаріуса і вступила в права спадщини. Того ж вечора чоловік прийшов додому з роботи і почав збирати речі.
– Ти куди зібрався? – поцікавилася я.
– Я втомився. Від тебе, від дітей. Втомився від діда. Я і жив з тобою, аби ти за ним ходила. Я не хочу платити за орендоване житло – тепер це твої проблеми. У мене давно є інша жінка. Щасливо залишатися. – він пішов, знущально помахавши рукою на прощання.
«Скатертиною дорожка» – подумала я. І почала готуватися до переїзду і шукати роботу. Через кілька днів до мене пристрибала вся сім’я чоловіка. Включаючи чоловіка Аліси і їхніх дітей. Вони, бризкаючи слиною, кричали на мене, перебиваючи одне одного. Найгучнішою виявилася моя свекруха, вона гаркнула:
– Заткнулися всі! А ти, слухай сюди! По-перше, ти не отримаєш цю квартиру. Вже не знаю, яким місцем ти «доглядала» за дідом, яким обманом змусила його заповідати квартиру тобі, але тобі вона не дістанеться. Ми доведемо, що ти – шахрайка. По-друге, ти зникнеш з життя мого сина. Він, нарешті, зустрів гарну дівчину з гідної сім’ї, у них скоро буде дитина. Тому ти, зі своїм виводком, пропадете з горизонту. Ти все зрозуміла? Ще раз повторю: ти віддаси квартиру моїй доньці і залишиш у спокої мого сина!
– Знаєте, що я зрозуміла? Що я можу дозволити собі послати вас всіх далеко і надовго. Тому: котіться всі до біса звідси!
Я закрила двері, не звертаючи уваги на галас цього сімейства. У нас з дітьми буде нормальне життя: я знайшла роботу, у нас є квартира, спасибо величезне дідові, чоловік зникне з нашого життя і залишить нас вже в спокої зі своїми походеньками. Все буде добре, я впевнена.
Фото ілюстративне
