Йому навіть не довелося довго шукати. Майже відразу йому написала симпатична дівчина. На дивний холодок, що пробіг по спині, Борис уваги не звернув, вже дуже йому сподобалася ця дамочка. «Я десь її бачив? Ні, не думаю». І понеслося.
Клацання в комп’ютері вдень, дзижчання смартфона ввечері і вранці. Не міг наш Борис ні пити, ні їсти без гаджетів. Навіть, пардон, в туалеті намагався не затримуватися. Спочатку-то він тягав туди телефон, але після косих поглядів начальства і домашніх робити так перестав. Ось тільки від дзвінків дівчина м’яко відмовлялася. А йому страшенно як хотілося почути її голос!
Все що він міг собі дозволити – нечисленні фотографії в профілі. І ось сталося! Він умовив її на побачення! О п’ятій годині вечора Борис уже розглядав міську площу. Сонце ліниво висвітлювало верхівки дерев, з набережної віяло морем і відпусткою, повз, сміючись проходили парочки.
Легке хвилювання запаморочило нашому герою голову … І тут він побачив її! Все життя пронеслося перед очима. В горлі пересохло, в грудях похололо, серце закалатало як ненормальне. Назустріч Борису йшла його власна дружина.
Фото ілюстративне з вільних джерел
