Коли я була у шлюбі з Олегом, наші стосунки здавалися стабільними. Ми мали все: дім, спільні плани, друзів, з якими проводили багато часу, а також роботу в одній компанії. З нами працював Ігор, найкращий друг мого чоловіка. Його присутність стала настільки звичною, що я навіть не звертала увагу, чому він до нас приходить. Думала, вирішувати з чоловіком спільні справи.
Все змінилося на корпоративі. Мій чоловік відійшов зустріти гостя, і в цей момент Ігор підійшов до мене. Він виглядав напружено. Нахилившись до мене, він тихо сказав:
— Я більше не можу мовчати. Я давно кохаю тебе. Якщо колись зрозумієш, що він не той, хто тобі потрібен, знай — я завжди буду поруч.
Ці слова прозвучали як грім серед ясного неба. Я не знала, як на це реагувати.
Після цього наші стосунки з Олегом почали погіршуватися. Сама цього не помічаючи, я стала дуже роздратованою та розсіяною. Постійні сварки, незадоволення та образи накопичувалися, як хмари перед грозою. Зрештою, ми вирішили розлучитися, і це рішення стало крапкою у нашій історії.
Після розлучення я часто бачилася з Ігорем, і з часом наші стосунки стали серйозними. Ми почали таємно зустрічатися. Думаю, Олег і досі мене кохає, тому якби дізнався про мої стосунки з його найкращим другом — не пробачив би йому. З цієї причини про нас не мав знати ніхто. Але як довго нам доведеться ховатися?
Хоч і зараз наші стосунки здаються ідеальними, в глибині душі мене мучать сумніви. Чи правильно я вчинила, погодившись на це? Чи це справжнє кохання, або тимчасове захоплення?
