fbpx

– Я більше не можу жити в брехні. Знайомся, це наша донька, – сказала Павлу дружина після 7 років подружнього життя. Вона стояла на порозі з маленькою дівчинкою

Павло познайомився зі своєю майбутньою дружиною в супермаркеті. Вона сиділа на касі. Олена була дуже доброю та привітною з кожним покупцем, тому біля неї завжди була черга. Мала вона й багатьох залицяльників, та Павло зачарував її з першого погляду. Згодом вони почали зустрічатися, потім жити разом.

За два роки одружилися, а після п’яти років подружнього життя купили власну квартиру – трикімнатну, як мріяли обоє. Ще через два роки зробили всюди гарний ремонт, Олену підвищили на роботі – тепер вона була головним адміністратором – купили гарний автомобіль. Джерело

Павло почав задумуватися над тим, що їм не вистачає в житті тільки дитини. Та Олена так була зачарована новою посадою, що він весь час відкладав цю розмову.

Одного разу Олена поїхала в село до мами. Вона обіцяла повернутися ввечері, але чомусь затримувалася. Жінка не відповідала на дзвінки й Павло почав уже хвилюватися, як у двері постукали. Олена була не сама – за руку вона тримала маленьку дівчинку:

– Знайомся, це наша донька, – сказала Павлу дружина після 7 років подружнього життя.

– Як це наша? – шоковано перепитав чоловік.

– Пам’ятаєш, 4 роки тому я багато хвopіла, а потім начебто поїхала в столицю на обстеження, наполягаючи, щоб ти не брав відгули на роботі, щоб мене супроводжувати. Я ще тоді набрала трохи зайвих кілограмів. Тобі я тоді сказала, що це через гopмональні препарати… Я була вагiтна.

– Де весь цей час була дитина? І як можу повірити, що вона від мене? Навіщо ти взагалі обманювала мене стільки років?

– Як ми тільки почали зустрічатися, ти сказав, що не хочеш мати дітей. Я боялася тобі сказати, а перервати вагштність не змогла, та більше не можу жити в брехні.

Читайте також: Через три роки спільного проживання, коханий заявив, що не готовий до одруження. Анна пішла, грюкнувши дверима, та ще довго чекала його з обручкою

Павло зібрав речі та пішов від Олени. Вона дала йому час на роздуми. Олена з легкістю погодилася на анaлізи, які підтвердили, що маленька Поліна – донька Павла. Через декілька місяців чоловік повернувся до дружини з донькою.

Спочатку їм жилося нелегко: Поліна не слухала ні батька, ні матір, багато плакала й просилася до бабусі, потім дівчинка стала вимагати сльозами все, що заманеться. Та згодом батьки знайшли спільну мову з донькою, і вона їх полюбила всім серцем. Тепер Олена та Павло дійсно мали все для щастя.

You cannot copy content of this page