Я була 5 дитиною в сім’ї. Появилась на світ, бо лікарі фактично змусили не позбуватися мене.
Я ніколи не відчувала любові мами, швидше відчувала її відразу.
Ще з дитинства старші називали мене заснітком і сміялись.
Тато завжди був на роботі, ввечері приходив їв і лягав спати.
Він ніколи не звертав на мене особливої уваги.
Я росла нічого не змінювалось, не знала що таке любов, піклування, підтримка.
Ще в 12 років зрозуміла, що можу розраховувати тільки на себе.
Намагалась добре вчитись, щоб потрапити на бюджет. Для мене були деякі пільги, бо я дитина з багатодітної сім’ї.
Мріяла стати журналісткою, розповідати новини, писати статті.
Хотіла щоб мене в красивому платті з макіяжем показували по телевізору.
Багато читала у вільний час. В школі задали твір на тему
– “Ким ти хочеш стати у майбутньому ”
Я описала професію у яку була закохана, це побачив мій старший брат.
– Ну що мала, ти хочеш гарну роботу мати? Ти знаєш, що тобі нічо не світить, максимум вулиці підмітати.
Читайте також: Мамі одразу покотились сльози.- Мам, а чому немає моїх фотографій в перші місяці життя? Мама змінилась в лиці, і задумалась
– Його слова боляче зачепили мене. Він посміявся і пішов.
Всі вважали мене невдахою. Багато праці я приклала, вдень вчилась, вечорами працювала.
І так роками. Я стала сильною. Тепер не маленька і ображена дівчинка, а доросла та сильна жінка.
Працюю журналістом, мрія стала реальністю.
Батьки хочуть моїх грошей, попрікають тим, що витратили на мене в дитинстві, але вони не отримають і копійки.
З братами та сестрами не спілкуюсь.
Маю свою сім’ю на роботі, нову, набуту. Ці люди мене завджди вислухають і підтримають.
Моя історії складна, але з щасливим кінцем. Через терни до зірок.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
