Звичайно ми і до цього бувало не ладнали, але завжди знаходили компроміси і швидко мирилися. За весь час нашого спільного життя було багато прекрасних моментів, які приємно згадувати. Шкода, що всьому хорошому рано чи пізно приходить кінець.
У момент, коли наше взаєморозуміння практично зійшло нанівець, я спробувала поговорити з чоловіком на тему що відбувається. У чому причина такого ставлення до мене. Зрозумілої відповіді відразу він не дав.
Тільки через місяць моїх допитувань він все-таки зміг зізнатися, що давно вже збирається піти з сім’ї. Причиною тому, думаю самі здогадуєтеся яка. Хоча, дивлячись в його очі я і так все прекрасно розуміла. Я завжди його вважала мужнім, сміливим і рішучим, але як справа дійшла до дійсно серйозних рішень, ці риси кудись поділися.
Я не стала закочувати істерику, за останній рік, напевно, морально я вже встигла підготуватися до такого результату. Розлучилися мирно. Дивлюся тепер на себе і не знаю, що далі … Я вже не виглядаю так добре, у мене немає роботи (забезпечував чоловік), я навіть не знаю скільки і куди платити за квартиру. Добре хоч не залишилася на вулиці. Я повністю розбита, я нічого не вмію і не уявляю, як жити далі.
Фото ілюстративне з вільних джерел
