Ігор припаркував свою машину на вузенькій вулиці біля старої дерев’яної хати озирнувся довкола. Здається він майже приїхав останнім, от стоїть блискучий мерседес.
“Добрий вечір Ігоре Миколайовичу”- пролунав знайомий голос.
” Здоров Іван, як справи?” – Ігор посміхнувся, впізнавши місцевого сторожа. Іван людина цікава, неповторна, його минуле залишалось загадкою, але всі знали, що на нього можна покластися у будь-якій ситуації.
Слово Івана мало вагу у цьому віддаленому від міського шуму куточку, він знав усі місцеві секрети але ніколи їх не видавав. Коли в баню приїжджали бізнесмени всі розуміли, якщо Іван поруч все буде під контролем. Іван завжди вирішував будь-яку проблему тихо і без зайвого шуму. За це його поважали.
“Все добре Ігоре Миколайовичу давайте ключі” – Іван простягнув свою руку, Ігор усміхнувся.
Його компанія вже понад 10 років утримувала лідерські позиції у своєму секторі, але цей тиждень був особливо важким, постачальники підвели і проблем було більше аніж зазвичай але зараз у компанії друзів все це відійшло на задній план.
Через 15 хвилин він вже забув про свої робочі клопоти, трішки пізніше він вже ледь пам’ятав як все відбувалося. Наступного ранку з важкою головою вчорашня вечірка трішки затягнулася і тепер він намагався згадати що ж там трапилось.
В голові промайнула суперечка, згадав що програв і сьогодні друг Олег мав озвучити своє бажання на яке вони і сперечалися. Тут йому подзвонили друзі і сказали щоб під’їжав, що вже всі зібралися. Ігор приїхав у кафе та сів у крісло, він сподівався що про їхню вчорашню суперечку всі забули але дарма на нього дивилися всі.
” Ну і що Ігор готовий виконувати бажання ми тут всі порадилися і вирішили Олег підморгнув Ігор важко зітхнув здогадуючись що на нього чекає. Він розслабився в кріслі і запитав: ” Ну і що ви придумали?” Тоді Олег посміхнувся і сказав:” Знаєш ми всі були одружені а хтось і досі в шлюбі тільки ти один ще не спробував цього, так би мовити хліба, тому наше бажання таке: Ти маєш одружитися і прожити у шлюбі рік”.
Ігор застиг тільки не це, він любив своє самотнє життя і не хотів нічого міняти але правила є правила і суперечки в їхньому колі завжди виконувались. Друзі жартома додали, що він має одружитися з дівчиною з села.
Ігор думав над ситуацією і прийшов порадитись до Івана. Іван трішки помовчав а потім відповів що у нього є племінниця, дуже хороша жінка але доля у неї складна, дитина хворіє, чоловік покинув.
Як тільки дізнався що лікування тривале та дороге вона переїхала в село, працює на фермі намагається зібрати кошти на лікування.
Ігор задумався, це був справжній шанс, він написав адресу і вирішив не гаяти часу наступного дня підготувавшись, купив цукерки та іграшку для хлопчика і вирушив до села.
Все ж таки він вирішив домовитися з дівчиною що він допоможе їй у лікуванні сина, а вона натомість стане тимчасово його дружиною. Дорога була довгою але він відчував що це може стати початком чогось нового. Нарешті він побачив невеличкий старенький будиночок, але будинок був доглянутий, він зупинився.
Біля нього доріжки були розчищені, біля будинку пахло свіжістю, Ігор ще раз подивився на адресу котру йому написав
Іван, він трішки навіть нервувався а потім постукав у двері. Двері відчинили, він побачив перед собою жінку. Віолета була дуже тендітною жінкою приблизно років 32 з обличчям котре випромінювало невимовний смуток та водночас ніжність.
Він на мить розгубився навіть забув що мав сказати, та вона першою порушила мовчанку.
“Добрий день, мені дядько Іван про все розповів, проходьте я вже підготувала всі необхідні документи”.
Вона запросила його до невеличкої вітальні де на столі лежали папери. ” Отут все про лікування мого сина якщо вас влаштовує сума то я згодна”.
Ігор здивувався її прамолінійності він уважно подивився на неї помітивши її темні кола під очима і прихований за ними безмежний відчай. Ігор не встиг глянути на папери як раптом почув тоненький дитячий голос. До них підійшов худенький хлопчик з такими ж великими синіми очима, Ігор йому посміхнувся. Він простягнув йому машинку, Орест зрадів так що Ігор навіть пожалів що не купив цілий магазин іграшок.
Коли Ігор переглянув документи то вийшов на вулицю і одразу подзвонив знайомому лікарю у приватну клініку і після короткої розмови він повернувся до хати і сказав Віолетті, щоб збирались бо їдуть у місто.
Наступного дня вони були вже в місті вдома у Ігора на Віолетту чекала невеличка але затишна кімната, спершу вона була здивована його житлом.
Їх розписали скромно без особливих урочистостей та друзів Ігора все одно не вдалося уникнути, ті з’явилися ввечері
у його домі з квітами і подарунками хоча й попередили заздалегідь про свій візит.
Ігор готувався забронювати ресторан, але Віолетта м’яко сказала не треба ресторану, вона сама приготує вечерю. Тим паче що продуктів тут більше аніж достатньо. Ігор був захоплений її спокоєм і рішучістю, він таки погодився помогти і навіть мив посуд, вечір закінчився і останнім пішов Олег який кинув Ігореві на прощання:
“Слухай Ігоре не знаю де ти її знайшов, але коли вирішиш розлучитися попередь мене. Навіщо? Здивувався чоловік.
Олег задумливо подивився на Віолетту, котра саме прибирала на кухні: ” Така жінка повинна жити і не знати ні в чому потреби, її хочеться на руках носити”.
Все Олеже, іди вже” – відповів Ігор, відчувши дивне роздратування, його зачепили ці слова.
Коли Орест перебував у лікарні найважче було дивитися на заплакані очі Віолетти, коли вона поверталася до сина. Ігор кожного вечора заїжджав за нею після роботи проводжав додому і намагався її підтримувати.
З часом він дуже прив’язався до Ореста і був здивований тим як хлопчик добре читав і рахував для свого віку а його
майже дорослі роздуми часом ставили його у глухий кут.
Минуло кілька місяців а про розлучення Віолета навіть не згадувала та й Ігор не хотів підіймати це питання. Коли Ореста відпустили на вихідні додому Ігор запропонував погуляти в парку хлопчик аж заплескав у долоні.
Вони гуляли в парку гралися а Ігор виграв для Ореста великого ведмедя хлопчик так радів, що Віолетта навіть схвильовано запитала може це занадто але Ігор тільки посміхнувся. Радість та позитивні емоції ще нікому не нашкодили. Вона зітхнула
Раптом Віолетта заговорила: “Знаєш Ігоре вона почала не впевнено що б тобою не керувало, але ти нам дуже
допоміг ти врятував мого сина і я не знаю що буде далі, коли ми розійдемося, але я хочу щоб ти знав, що твій друг Олег приїжджав до мене та сказав, що любить мене та буде за мене боротися”.
Ігор зціпив зуби: ” І що ти йому відповіла?”
Віолетта дивилася на нього а потім чоловік відчув на своєму плечі її теплу руку. Жінка прошепотіла:
” Я сказала йому, що не можу бути з ним бо люблю тебе”.
Ігор застиг, він обернувся до неї та міцно її обійняв і він розумів тільки одне попереду їх чекає щасливе сімей життя.
Таке життя. Сказав Ігор.
Олеся Срібна
