— Я кохаю тебе, але не можу з нею розлучитися. Вона ненормальна, почне дітям всіляке казати, налаштовувати проти мене. Це мені не потрібно. — говорив чоловік коханці. Проте він виявився зовсім не тим, за кого себе удавав, а з дітьми й зовсім казус вийшов.

— Я кохаю тебе, але не можу з нею розлучитися. Вона ненормальна, почне дітям всіляке казати, налаштовувати проти мене. Це мені не потрібно. — говорив чоловік коханці. Проте він виявився зовсім не тим, за кого себе удавав, а з дітьми й зовсім казус вийшов.

Валерія зітхнула. Вона вже втомилася від вічного осуду з боку близької подруги. На її думку, друг — це людина, яка підтримає завжди і в усьому, а не тикатиме обличчям у помилки. Дівчина шалено цінувала дружбу з Христиною, але часом хотілося поставити крапку в їхніх складних стосунках. Вони часто не сходилися в думках.

— Ти можеш хоч раз стати на мій бік? — несміло, з осудом у голосі запитала вона.

— Валеріє, не роздувай з мухи слона, будь ласка. Я не сказала тобі нічого поганого, просто вказала на очевидний проступок з твого боку. Ти погано вчинила і, сподіваюся, сама це розумієш. Що ти очікувала від мене почути?

Дівчина невдоволено чмокнула, переводячи на подругу погляд, сповнений неприязні.

— Ти несправедлива до мене через те, що ставиш себе на місце тієї жінки. Але ж твоя подруга — це я, а не вона. Згадай хоча б одну ситуацію, в якій я підтримала іншу людину, а не тебе, — обурювалася Лєра, намагаючись викликати у Христини почуття провини. Та дівчина була непохитна. Вона точно знала: Лєра вчинила погано й не збиралася відступати від своєї позиції.

— Що-що? А свою думку Христина відстоювала завжди. А в якій такій ситуації я вчиняла подібним чином?

— Уже пробач, але не можна порівнювати це. Я кажу тобі це лише тому, що ти моя подруга. Хто, як не я? Я не збираюся обманювати, щоб тобі догодити.

Лєра закипала від обурення, відчуваючи. Слова Христини здавалися їй образливими, а те, що подруга прикриває свою позицію благими намірами, і взагалі змушувало стримуватися.

— Христино, як ти можеш бути такою несправедливою до мене? Ми стільки років дружимо, а замість підтримки я отримую від тебе претензії. Так ж не можна.

— А як ти можеш так ставитися до чужої родини? Ти не мала жодного права втручатися. Це ж не жарти.

Валерія закатила очі. Знову та сама шарманка. Вона не розуміла, чому подруга так чіпляється за цю ситуацію.

— Ти сильно ображаєш мене. Годі. Я не маю наміру слухати твої претензії. Краще піду додому, відкрию пляшку якогось напою.

Христина міцно обійняла подругу, не давши їй закінчити своє палке звернення. Вона зовсім не хотіла сваритися, але розуміла, що повинна висловити свою думку. На те й потрібні друзі.

— Я не хотіла ображати тебе, чесно. Просто ти сама розповіла мені про цю ситуацію й попросила поради. От моя тобі порада: кинь свого Максима. Він козел. Їй зраджує, і тобі рано чи пізно почне, якщо ще не почав. Такі чоловіки не змінюються, зрозумій. Він ніколи не кине свою родину, а тебе так і буде за носа водити.

Лєра була абсолютно не згодна з позицією подруги. Максим, її новий сорокадворічний залицяльник, здався їй еталоном ідеального чоловіка. І хоч коханий був старшим на чимало років — не проблема. Головне, що їх пов’язували міцні, теплі почуття. А те, що у Максима була дружина й двоє дітей, Лєру зовсім не бентежило. Що там, дрібниці. 

Вони познайомилися на відпочинку влітку й, як на диво, виявилися з одного міста. Дівчина не збиралася заводити курортний роман з кимось. Море, сонце й пісок — не місце для стосунків, але Максим виявився занадто чарівним. Чоловік виглядав набагато молодшим за свій вік. І яка зовнішність! Лєра не відразу повірила, що до неї підійшла звичайна людина, а не голлівудський актор. Роман закрутився неприпустимо швидко й не повинен був тривати після закінчення відпустки. Та все пішло не за планом. Чи знала Лєра про наявність дружини й двох дітей під час відпустки? Ні. А от після… Максим практично відразу обговорив цей момент, попередивши дівчину, що не дозволить їй втручатися у свою родину. А все через дружину-істеричку.

— Я кохаю тебе, але не можу з нею розлучитися. Вона божевільна, почне дітям гидоти казати, налаштовувати проти мене. Уяви, яка психологічна травма у них буде. Це мені й не потрібно. Ще розборок з твоєю дружиною для повного щастя не вистачало. Та ні, дякую, — відповіла тоді дівчина.

Вона була повністю згодна на такий формат стосунків, не претендуючи на більше. А навіщо? Молода жінка, яка в будь-який момент може знайти когось іншого. Максим давав їй усе, що було потрібно: увагу, подарунки, свій час. Однак з часом цього стало замало.

Лєра усвідомила, що по вуха закохана. Тоді-то вона й вирішила розповісти про все своїй найкращій подрузі. Молода жінка таки не очікувала такої реакції.

— Ти зовсім з глузду з’їхала? — Христина роззявила рота від здивування. — Ти ж жартуєш, так? — Так, я вирішила пожартувати, знаєш. Ось сиділа сьогодні вранці й думала, як би над тобою пожартувати.

— Ну не могла ж ти так вчинити. Гаразд, почнемо з іншого.

Коли дізналася, що в нього є родина, тут-то в них і почалися суперечки, після яких Лєра сильно образилася на подругу. Так, Христина й сама вже два роки була заміжня, але ж це не означає, що вона повинна підтримувати всіх заміжніх жінок. А Лєра бачила цю ситуацію саме так. Їй і на думку не спадало, що подруга дійсно може вважати ці стосунки недоречними з інших причин. «Ну й в кого мені тепер попросити пораду?» — промайнула думка в голові, викликаючи ноюче почуття самотності. Навіть найкраща подруга не підтримала.

Добре подумавши, Валерія прийшла до очевидного висновку: Христина просто їй заздрить, спостерігає за її цікавим життям й кусає лікті. Заспокоївши себе цією теорією, молода жінка змогла трохи розслабитися. На обличчі знову грала посмішка, а думки були заняті коханим чоловіком. Де він, як він, що робить у даний момент? Саме це хвилювало Лєру останнім часом. Ніколи раніше вона не була такою зацикленою на якомусь чоловікові. І це, трохи її лякало. Молода жінка чітко усвідомлювала, що закохана.

З кожним днем прив’язаність ставала міцнішою, а в серці народжувалося дивовижне почуття — кохання. За день вона змогла сто разів продумати сценарій, за яким Максим кидає свою убогу родину й іде до неї. Ох, як хотілося, щоб це було не лише мріями. Лєра була готова на багато, щоб цей чоловік належав лише їй одній. Однак подібні розмови Максим припиняв так швидко, що не було можливості закінчити хоч одне речення.

— Ми не будемо знову підіймати цю тему. Я кохаю своїх дітей і не стану руйнувати їхнє життя через власний егоїзм. Розмова закрита.

Кожного разу на автоматі видавав чоловік, лише зрідка змінюючи речення місцями. Лєра злилася, вона надувала губи, припиняла розмовляти з ним, часом оголошувала тотальний ігнор, але в результаті завжди сама дзвонила першою. Не могла ж вона не послухати свого серця, яке буквально кричало: «Він — твоя доля».

Якщо раніше щільний графік чоловіка не надто її напружував, то тепер усе змінилося. Лєрі катастрофічно не вистачало часу, виділеного на неї Максимом.

— Ми майже не бачимося. Я вже втомилася від того, що ти постійно або на роботі, або зі своєю дружиною. Ще й вирішив до сина на тренування ходити. Взагалі чудово. А мене ти в свій розклад включити не збираєшся? — кричала вона, наївно гадаючи, що цим зможе чогось досягти.

— Тебе я включу тоді, коли вважатиму потрібним. Мій син попросив мене прийти, і я не маю наміру відмовлятися лише через те, що тобі різко захотілося у ресторан. Ти хоч щось відчуваєш до мене? Може, я наївна, але хіба не мало в тобі прокинутися хоч якесь почуття до мене?

Чоловік лукаво посміхнувся й заправив вибилі пасма волосся молодої жінки.

— Не потрібно так нервувати. Будеш хмуритися — з’являться зморшки раніше часу.

— Зовсім не смішно. Стався до мене серйозно. Твоя поведінка останнім часом сильно ображає мене. Я ж тебе кохаю. До чого зайві переживання? Ти повинна зрозуміти: у мене є діти, яким я потрібен. Як тільки з’являється зайва вільна хвилина — мчу до тебе.

Лєра посміхнулася. Яка ж вона таки щаслива — відхопила такого прекрасного чоловіка. У голові промайнула думка, що потрібно обов’язково познайомити Максима з Христиною. Нехай подруга побачить, як виглядає справжній чоловік.

— Може, ти все-таки кинеш її? Що вона зробить? У тебе ж є гроші й зв’язки.

Максим невдоволено хмикнув. Він не знав, як ще пояснити молодій жінці, що не може цього зробити. Раз за разом доводилося розкладати все по полицях, щоб Лєра нарешті заспокоїлася.

— Справа не в грошах. Коли ти вже зрозумієш? Якщо діти залишаться з нею, вона робитиме все для того, щоб вони зненавиділи мене. А якщо зі мною — хто буде за ними дивитися?

Валерія налякано затрясла головою. Вона, хоч і до непритомності покохала Максима. Виховувати дітей від чужої жінки в її плани не входило.

— Коханий, ти можеш покластися на мене в будь-якій ситуації, крім цієї. Нянька з мене нікудишня.

Чоловік усміхнувся й поцілував Лєру.

— Ось і я так подумав. Та й діти будуть не раді. Вони прив’язані до своєї матері. Ще не розуміють, що вона психопатка.

Молода жінка нахмурилася й обійняла коханого так міцно, як тільки могла. Цим вона хотіла висловити свою підтримку й глибоке кохання.

— Ти такий молодець, терпиш її заради спільних дітей?

— Звісно, заради них я готовий на все.

І хоч розмова з Максимом трохи вгамувала запал, молода жінка все ще була невдоволена становищем речей. Вона не хотіла ділити коханого ні з ким. Хотіла жити разом і більше подорожувати.

Усі плани затьмарювала одна величезна проблема — родина Максима. Не лише нестерпна дружина-істеричка була для Лєри очевидною обузою, але й діти-причепи. Молода жінка відчувала, що програє їм у боротьбі за увагу Максима. Це її не влаштовувало.

— Я знаю, що ми посварилися сьогодні, але мені потрібна твоя порада. Сил більше немає так жити, чесне слово. — Подзвонила Лєра подрузі через кілька годин після зустрічі.

— Що в тебе знову сталося?

— Не хочу, щоб кохана людина приділяла увагу ще комусь, крім мене. Це неправильно.

— Ось такий настрій мені подобається набагато більше. Вже кинула його. — У голосі Христини легко було розрізнити нотки радості.

— А чому я повинна його кидати? Я кохаю цю людину й не дозволю якійсь мимрі стояти у мене на шляху, перетягуючи його увагу на себе. Обійдеться.

Важкий зітхання Христини говорило лише про одне: вона була невдоволена рішенням найкращої подруги. А хто б був радий? Христина хвилювалася за подругу, яка вчиняла погано й сама того не розуміла. Ця історія могла погано для неї закінчитися. Все-таки одружений чоловік — не найкращий варіант для молодої жінки. Такі майже ніколи не йдуть із родин, лише вішають локшину на вуха черговій подружці.

— І що ти збираєшся робити? — все-таки перервала мовчанку Христина.

— Буду намагатися зв’язатися з його дружиною. Звісно, відкрито не буду казати, хто я. Максим може розлютитися. Просто буду натякати, представляючись його доброзичливою співробітницею, що бажає розкрити життя чоловіка.

— Є сенс просити тебе цього не робити?

— Ні, навіть не намагайся. Просто хотіла запитати, що краще зробити: подзвонити чи спочатку написати повідомлення?

— Знайти іншого чоловіка, а не хапатися за чужого. Вибач, але в цій ситуації я тобі не порадниця.

— Ну спасибі тобі велике, подруго. Позвони, коли знову почнеш цінувати й поважати мене, — рознервувалася Валерія.

— А ти позвони, коли перестанеш казати дурниці. Мати намір руйнувати чужину родину — дуже низько. Ні в якому разі не виправдовую Максима. У цій історії він найбільший покидьок. Але й ти нічим не краща. Лєро, ти ж гарна людина. Візьмися за голову й почни поважати себе. Дружині зраджує, і тобі зраджувати теж буде. Запам’ятай мої слова.

— А ти, я бачу, екстрасенс. Дружину свою він не кохає давно. Може, й взагалі ніколи не кохав. Ти ж не дитина, повинна розуміти такі очевидні речі.

Христина, сама того не очікуючи, захихикала. Той факт, що подруга порівнювала її з дитиною, здався абсурдним.

— А тебе він, виходить, кохає? — Так, кохає. Ось побачиш, варто мені пальцями клацнути — і Максим розлучиться з тією вівцею та одружиться зі мною. Будеш на нашому весіллі в самому куті сидіти й заздрити.

— Зніяковію запитати, чому це я буду заздрити.

— Не удавай дурну. У Максима грошей кури не клюють. Ти ж собі таку вдалу партію відхопити не змогла.

Христина здивувалася. Її чоловік не був мільйонером, але він щиро кохав і піклувався про свою родину. Багато працював, щоб не відмовляти собі й дружині ні в чому. Молода жінка знала, що може покластися на нього в будь-якій ситуації. Він був її підтримкою й опорою. За ним, як за кам’яною стіною, а більшого й не потрібно було. Слова подруги зовсім не зачепили її, адже вона була щаслива зі своїм чоловіком і не проміняла б його ні на кого іншого.

— Хай шастить, Лєро. Тільки потім не потрібно приходити й плакати. Може, я вчиняю як погана подруга, але моя сумління не дозволяє інакше. Для мене у зраді винуваті двоє: той, хто зраджує, і той, з ким зраджують. Якщо він чудово знав про наявність родини. Я не можу стати на твою сторону. Сподіваюся, колись ти мене зрозумієш.

— Дуже в цьому сумніваюся.

Лєра вирішила діяти. Вона більше не дозволить чужій жінці знаходитися поряд із Максимом. Може, це жорстоко й егоїстично, але молода жінка не надто переживала. Те, як діти переноситимуть розлучення батьків, її зовсім не хвилювало. Більше того, Лєра була впевнена, що зробить їм послугу. З юного віку зрозуміють, що життя — важка штука.

Потрібно було діяти рішуче, але це було складно. Максим виявився дуже скритною людиною. Він не підпускав її до свого телефону, не говорив, де живе й працює. Лєра чого тільки не вигадувала, щоб добути цю інформацію. Їй був потрібний номер телефону його дружини.

І от їй нарешті посміхнулася удача. Максим пішов зустрічати кур’єра, що заплутався у під’їздах, і залишив свій телефон. Скориставшись ситуацією, Валерія дізналася номер своєї суперниці й швидко записала його. Справа залишалася за малим: подзвонити й повідомити про своє існування.

Уперше Лєра чекала, коли ж її коханий поїде. Розуміла, адже Максим не дозволить розповісти все Інні. Надто кохає своїх дітей. Знав, що та жінка обов’язково налаштує їх проти себе, наговорить купу гидоти.

Дочекавшись, коли чоловік відправиться за своїми справами, Лєра почала діяти. Першим ділом вона надіслала повідомлення. «Добрий день. Я працюю з вашим чоловіком і хотіла б повідомити, що у нього є коханка». Відповіді не було. Тоді Лєра знову написала. «Я розумію, ви, напевно, в шоці, але це правда. Мені немає сенсу брехати вам. Просто я вважала, що ви повинні про це знати». І знову ігнор. Молода жінка почала сердитися. «Відповідайте мені, я переймаюся. Сподіваюся, що не сильно засмутила вас».

Усвідомивши, що на повідомлення ніхто відповідати не збирається, Лєра вирішила йти на крайні заходи — подзвонити. Суперниця рішуче не хотіла брати трубку, але в результаті здалася.

— Ще раз здравствуйте. Я писала вам, ви бачили повідомлення.

— Добрий день. Хто ви така? — почувся приємний голос. — Я співробітниця вашого чоловіка. Хотіла повідомити вам, що у нього є коханка.

— Я з першого разу зрозуміла. Тільки ось є один нюанс. Усіх співробітників я знаю особисто. Колектив не змінюється досить тривалий час. Ваш голос мені незнайомий, і щось мені підказує, що коханка, про яку писали раніше, — це ви. Правильно розумію?

Голос був такий спокійний, що Валерії навіть стало трохи моторошно. Все-таки в такій ситуації важко не втрачати самовладання, а в цієї дами виходило чудово. Молода жінка розгубилася. Вона очікувала криків, сліз, лайки. А тут нічого, лише сталева витримка й спокій. Але Лєра швидко опанувала. За власне щастя потрібно боротися.

— Правильно розумієш, курко? Максим тебе не кохає. Ясно? Ти йому не потрібна. Він лише заради дітей терпить тебе. Знаєш, кого він справді кохає? Мене.

З її рота потоком лилися слова. Секундна тиша. А потім на тому кінці проводу почувся сміх. Мабуть, хвилин п’ять Інна сміялася, не перестаючи.

— Кажу ж, істеричка.

— А тепер послухай мене. Ти не станеш перешкоджати тому, щоб Максим бачився з дітьми після розлучення. Сама знаєш, у нього є зв’язки, тож не буде важко тебе по стіні розмазати, якщо того вимагатиме ситуація.

— Ой, насмішила ти мене. Де ж він таку недалеку знайшов? Це риторичне питання. Не потрібно розповідати мені історію вашого знайомства.

— А ти хоч раз дітей наших бачила?

— Це твої діти, а не мої. Навіщо мені дивитися на них?

— Ну хоча б для того, щоб переконатися в їхньому існуванні.

Валерія остовпіла. — Не розумію.

— Не дивно. Послухай мене, красуню. Я не маю наміру тобі зараз усе пояснювати. Справ купа. Ось твій коханець увечері з речами приїде й обов’язково все розповість. Я йому вже повідомила, що валіза з речами на вулиці чекає. Тільки ось тобі тепер за двох працювати доведеться. Цей індик працював у моїй фірмі й витрачав мої гроші. Такого ідіота жоден нормальний роботодавець не візьме на роботу. Дякую, що повідомила про вашу інтрижку, звільнила мене від тягаря. А тобі бажаю сил і терпіння. Стануть у нагоді. Усього найкращого.

Не давши й слова вставити, жінка відключилася й занесла Лєру до чорного списку. Та зовсім нічого не розуміла. Або в Інни жарти дивні, або її коханий брехун. Серце переконувало в тому, що перший варіант правильний, а мозок кричав — другий. Втім, через дві години до неї приїхав злий Максим, і все одразу стало на свої місця. Весь цей час Лєру вели за ніс, а вона вірила кожному сказаному слову. Не було в Максима й Інни жодних дітей, лише бізнес його дружини. Доходи від нього вона успішно примножувала вже багато років поспіль. Максим лише працював у компанії, оскільки дружина хотіла допомогти йому реалізуватися.

Однак тепер, коли правда виплила, чоловік став безробітним. Виявляється, чотири роки тому дружина спіймала його на зраді й збиралася подати на розлучення, але до цього справа не дійшла. Максим так перепрошував, що Інна вирішила дати ще один шанс, останній, як виявилося, дарма. Усю цю історію Лєрі розповідав Максим, не забуваючи додати до оповіді образи на адресу молодої жінки.

— Хто тебе просив втручатися? А ти мені все життя зіпсувала.

Так образливо Лєрі не було ніколи. Серце розбилося на дрібні шматочки. Це було дуже підло з боку Максима. Такої зради молода жінка таки не очікувала.

— Ти сам говорив, що кохаєш мене. Я хотіла бути завжди поруч з тобою, розумієш?

Чоловік схопив молоду жінку за плечі й почав трусити.

— Як можна бути такою тупою? — ричав Максим.

— Я ж не знала, коханий. Усе буде добре. Ми придумаємо щось разом. Де твої речі? Ти забрав валізу.

— Ти зовсім хвора? Думаєш, я залишуся тут після всього того, що накоїла? Та ні, дякуємо велике.

Лєра втупилася на чоловіка. У голові спалахнула думка: «А одна я в нього?»

— Ти їдеш до іншої?

— Так, але хоч на щось мозків у тебе вистачило. Я приїхав за своїм годинником.

Максим схопив його з тумбочки й, гучно ляснувши дверима, вийшов із квартири.

Жінка кинулася за ним.

— Ну і йди, ненавиджу тебе!

Через кілька годин Христина відчинила вхідні двері, по якій хтось без кінця барабанив.

Заплакане обличчя подруги говорило про багато. — І що сталося? — запитала вона, хоч і знала відповідь заздалегідь.

— Максим! — схлипувала Лєра.

— Заходь.

Христина впустила гостю до квартири, розуміючи, що попереду важка розмова й допомога подрузі.