Я наймолодша в сім’ї, мені 22 роки і останні чотири з них я живу окремо від батьків, працюю і забезпечую себе. Старша сестра теж багато років сама себе годує, плюс у неї троє дітей і сім’я. І ще у нас є брат – він старший за нас обох, йому скоро буде 40 років.
Так ось, брат відчуває себе цілком комфортно, ніде в свої майже 40 не працює і навіть не намагається шукати роботу.
Він живе на дачі, будує там свій будинок. Будує його вже багато років, оскільки грошей ні на матеріали, ні на працівників немає. Та й звідки їм узятися, якщо він не працює? Запитайте, як він живе, що їсть і так далі? Йому пощастило, тому що у нас є жаліслива мама, яка віддає йому майже всю свою пенсію, а потім сама сидить без копійки і просить у мене і у сестри на продукти.
Мені не шкода для мами грошей, розумієте? Мені шкода, що вона весь свій дохід віддає дорослому мужику, який не в змозі влаштуватися на роботу або навіть спробувати. Вона шкодує його, як мати, а він її зрозуміти або пошкодувати взагалі не намагається.
Кілька днів тому і я, і сестра відправили їй грошей, а сьогодні вона дзвонить і плаче, що немає ні масла, ні хліба в будинку. Що їхати на дачу (до синочку) нема на що, навіть на електричку грошей немає. Але ми-то знаємо, що не могла вона так швидко все витратити – там багато було. Вона всі продукти йому відвозить, а сама сидить потім напівголодна. Я злюся на брата, що він допускає таку ситуацію – коли мати сидить голодна, а всі її гроші у нього.
Чому я, наймолодша, ледь закінчила університет, повинна годувати старшого братика, який вже давно повинен міцно стояти на ногах? Чому сестра повинна віддавати йому частину грошей, яку могла б витратити на своїх дітей?
