Коли мені було всього лише 9 років, мати забрала мене, речі і поїхала від тата до іншого чоловіка в інше місто. Я зненавиділа і її і свого вітчима, вважала матір iyдою, а його ворогом, який розлучив мене з батьком.
Я страшенно себе вела по відношенню до обох, мене весь час тягнуло до батька, я не давала нікому життя, у мене була істерика. Але через кілька років, мати розповіла мені правду.
Через три роки після мого народження, мій татусь став регулярно мамі зраджувати. Причому з різними дівчатами. Перший час вона його прощала, тому що дуже сильно любила, а потім не могла від нього піти через мене і матеріальну залежність.
Але його походи наліво стали періодичними. І ось коли, одна з його коханок прийшла до них додому, заявивши про те, що вaгiтна і зажадала у матері відпустити чоловіка, це стало останньою краплею. Мати втекла з першим зустрічним практично, в чому була, забравши лише мене і дещо з моїх речей. Той чоловік виявився порядною людиною, хоч вона його особливо і не любила. Але не могла просто терпіти ці приниження, перебуваючи поруч з моїм батьком.
Я їй природно не повірила і стала розшукувати батька. І мені це вдалося.
У нього вже нова сім’я. Батько не став нічого заперечувати. Тоді для мене все рухнуло. Я довго просила у матері прощення за те, що отруювала їй життя. Тепер у мене своя сім’я, чудовий чоловік, два сини-шибеника, а я до сих пір не можу себе пробачити за свою огидну поведінку.
Автор: Христина
