Я не жлоб і непогано заробляю, але я не хочу витрачати свою зарплату на чужу дитину!
Я зустрів гарну жінку. Нам по тридцять, у нас чудові стосунки, ми схожі за характером. У неї є син, вона мені розповіла про це відразу. Я її зрозумів і прийняв, але поставив умову – у дитини є свій батько, і хай він його забезпечує.
Я не збираюся його уникати, але дарувати іграшки, одяг і в цілому забезпечувати його я не хочу. Будемо дружити і спілкуватися, але не більше того. Тільки за таких умов я погодився з’їхатися. Джерело
Вона сказала, що всі матеріальні витрати за сина ляжуть на неї і на її колишнього чоловіка. Все-таки, це дійсно не моя турбота.
Кілька місяців все складалося чудово – її колишній справно надсилав матеріальну допомогу, вона щось сама купувала своєму пацану. На мені витрат ніяких не було. Але нещодавно почалися ввічливі прохання купити смачненького або шмотку якусь.
Читайте також: “Заміж візьму, а в квартирі не пропишу. Ти спершу зaвaгiтній ще”
Я не жлоб і непогано заробляю, але я не хочу витрачати свою зарплату на чужу дитину! Я хочу свою! Я вражений, що вона може у мене таке просити після нашої домовленості! Невже вона забула?
Я не хочу її образити і мені трохи соромно нагадувати про свої умови. Як максимально коректно поставити її на місце і змусити не звалювати на мене фінансові питання, що стосуються її сина?
