Я завжди намагаюсь жити правильно, щоб мене потім не докоряла совість і люди не засуджували. Але один випадок дуже довго не давав мені спокою. Тільки кілька тижнів тому ситуація вирішилася і, розказавши цю історію я хочу, щоб більше ніхто так не вчинив як я.
Мені трохи більше ніж сорок. Чоловік вже давно відійшов у вічність, і я більше не хотіла заміж. Жила заради доньки. Моя Марина вже давно доросла і має свою сім’ю, але розповідь не про неї.
У мене періодично болить спина і час від часу я проходжу курс масажу. Лікар, який мені завжди робив масаж, змінив місце роботи, тому я змушена була шукати якусь альтернативу. Випадково побачила масажний кабінет за кілька кілометрів від мого дому й вирішила запитати, скільки коштуватиме послуга.
Коли я зайшла у приміщення, на мене дивився статний чоловік. Симпатичний та добрий. Слово за слово і ми почали спілкуватися не тільки про здоров’я, але й про спорт і про багато чого іншого. Нам було цікаво разом і здалося враження, що я знаю його все своє життя. Чоловік запропонував мені зробити масаж, на що я відповіла, що при собі не маю грошей. Тоді він сказав, що так зробить і що я можу віддати йому гроші пізніше. Я погодилася.
Після масажу він сказав, що сьогодні його останній робочий день і він від’їжджає на Західну Україну, на постійне місце проживання. Він пропонував мені їхати з ним і навіть хотів навчити кататися на лижах у Карпатах. Він залишив свій номер телефону і я була впевнена, що записала його та зберегла.
Я пам’ятала за борг і хотіла його віддати тому чоловіку. Але коли знайшла його ім’я у телефонній книзі, виявилося, що місце для номера було порожнім. У телефоні був тільки напис Володимир Іванович, а номеру телефону не було ніякого. Я сильно засмутилася. Думала, що ще не пізно і я можу виправити ситуацію. Я швидко вдяглася й побігла на ту вулицю, де був його масажний кабінет, але двері було зачинено, а на них висіла табличка з написом “Здається в оренду”.
Я не знала куди подітися. Мені було так соромно, що я не можу знайти ніяких контактів цього чоловіка. Спробувала знайти його у соцмережах, але марно. Його там немає.
З того моменту минуло пів року. Я вже не сподівалася, що зможу повернути борг, але доля надала мені ще один шанс. На роботі, де я працюю, захворів охоронець. У нас серйозна компанія, працює багато людей, тому на охоронця ніхто не звернув уваги. У нього була хвороба, від якої ще не віднайшли ліків, але своєчасна допомога лікарів могла йому полегшити біль.
Я віддала ці гроші на лікування охоронцю. Крім того, розіслала листи всім нашим співробітникам, щоб вони долучилися до цієї справи. І у нас вийшло зібрати для цього чоловіка значну суму грошей.
Я не повернула гроші за масаж, за що себе засуджую, але віддала їх чоловіку, який потребував допомоги. Для себе зробила висновок, що за послуги потрібно платити своєчасно і відразу, а допомагати людям треба завжди, якщо є можливість.
