Лежала з дитиною в лікарні два тижні. Чоловік щовечора до нас приходив, відвідував. Все з нетерпінням питав: – Ну коли вас вже випишуть? Спочатку я планувала зробити сюрприз – виписатися і приїхати додому, не повідомивши дату. Але та кількість речей і предметів побуту, що я притягла до лікарні, не залишила мені шансів. Чоловік приїхав, баули наші завантажив у багажник і нас забрав.
Особливої радості у нього на обличчі я не бачила. Та й вдома було якось дивно: чи то відчуття незрозуміле, чи то не зрозумію що. У перший вечір вдома, я читала синові казку: – Хто їв з моєї тарілки? Хто спав на моєму ліжку? І тут у мене в голові щось клацнуло: чоловік поміняв білизну на нашому ліжку. Хоча, він настільки побутово незграбний, що навіть не в курсі, де у нас вдома чиста білизна лежить.
Я приспала дитину і пішла у ванну. Залізла в пралку, дістала звідти брудне простирадло. Від нього мало того, смерділо чужими парфумами, ще й кілька довгих чорних волосин впало на білу плитку ванної.
Я, схопивши докази і запалившись праведним гнівом, помчала до невірного чоловіка влаштовувати скандал. Йдучи по квартирі до спальні, я помітила ще кілька дрібниць: штопор лежав на підвіконні у вітальні, келихи були з розводами, приліжковий килимок з мого боку ліжка лежав не так, як зазвичай.
– Що це? – я потрясла чорним волоссям перед очима у чоловіка.
– А я звідки знаю? – знизав плечима чоловік.
– Білизну чому поміняв? В очі мені дивись! – насупилася я.
– Дик, брудна була, ось і поміняв.
– Так? Так ти простирадло з підодіяльником і наволочками в колір підібрав? Волосся звідки? – я була на межі крику.
– Згадав, Аліска приходила в гості, ось і натрясла. Не кричи, ти ж знаєш, я люблю тебе і крім тебе мені ніхто не потрібен!
Бреше. Як дихає: сестра чоловіка – натуральна блондинка, натуральна. І якби вона пофарбувала свої патли в кардинально протилежний колір, то я б про це знала: Аліса викладає по сто фоток кожен день.
– Завтра ввечері до неї сходимо, і ти сама переконаєшся! А поки – ти мене образила своєю недовірою. Добраніч! – чоловік ліг в ліжко і відвернувся від мене.
Яким ж було моє здивування, коли наступного вечора я побачила пекучу брюнетку. Аліса дійсно пофарбувала свою красу, і стала дуже схожа на відьму, якою і була. Скажімо так, тепер зовнішній вигляд повністю відповідав внутрішньому змісту. Перед чоловіком я вибачалася довго. Моя недовіра, на його думку, дала йому привід ходити з друзями в бар, коли він хоче і приходити додому з роботи, у скільки йому заманеться. Я нутром чула – справа в бабі, але доводилося мовчати, адже не спійманий – не злодій.
Лежу я в ліжечку, гортаю стрічку на телефоні, бац – фотки з салону краси місцевого: до і після. І сидить там блондиниста і брюнетиста Аліса. Я написала адміністратору з проханням розповісти мені, коли ця дівчина пофарбувалася. Та-дам: на наступний день після нашої з дитиною виписки з лікарні! Спонукати Алісу на такі кардинальні зміни зовнішності, була здатна тільки чимала сума грошей. Я знала, що чоловік збирав на відпочинок, залізла в заначку – там порожньо. Ось, думаю, зараза. І сестра його нітрохи не краще – гулянки його покрила.
Я зібрала його речі, поки він був на роботі, взяла його кредитну карту і ми з дитиною гарненько пошопилась, витративши майже все до копієчки. Маленька компенсація за зганьблену подружню вірність. Прийшов, просив вибачення. Бачачи мій відчужений погляд, розкричався: – Так, зраджував. Так, сюди водив. А ти себе в дзеркало бачила, страхолюдина?
– Пішов геть! А то поліцію викличу! – кричала я у відповідь.
– Приповзеш ще.- кинув чоловік на прощання.
Так мій шлюб і закінчився. А Аліса мені потім дзвонила кілька разів, гроші вимагала за зіпсоване волосся: – Я ж через тебе пофарбувалася, щоб шлюб твій врятувати. Так що ти мені винна!
Та й чоловіка колишнього бачила пару раз, за ручку з довговолосою брюнеткою. Одного не розумію – брехати-то навіщо було? Ні, треба чужу бабу в ліжко подружнє тягти. Тьху.
Фото ілюстративне з вільних джерел
