Я від злості і образи беру сапу і йду в город, плачу і прополюю. До заходу сонця, поки ревіла, мало не весь город просапала. Чоловік і батьки не очікували від мене такої реакції, свекор дружині серйозну догану зробив, що втрутилася в життя дітей, моєму чоловікові від батька теж дісталося, що мені не догодив

Ми живемо у великому багатому селі. Нам пощастило, у нас є відмінна приватна ферма, яка дає заробіток більшості жителів. Я працюю вихователем в дитячому саду. Свого чоловіка і його сім’ю я знаю давно, так як ми жили в сусідньому селі і ходили в одну школу. Все банально і просто, почали зустрічатися, потім одружилися.

Після весілля стали жити у свекрів. Нам виділили велику кімнату на другому поверсі будинку. Сільрада дала нам ділянку під будівництво будинку. І поки ми будувалися, то доводилося, якось підлаштовуватися під батьків чоловіка.

Щоб себе комфортно почувати ми вирішили в свою кімнату придбати нові меблі з розрахунком, що перевеземо їх в новий будинок. Поїхали з чоловіком до обласного центру придивились меблевий гарнітур. Мені сподобалися меблі білого кольору. Я прям уявляла, як він буде стояти, які будуть шпалери і підлога. Чоловік не заперечував, йому було байдуже.

Меблі виявилася дорожчими, ніж ми планували, домовилися, що повернемося за тиждень, коли ми обоє отримаємо зарплату, щоб не влазити в борги. Я весь тиждень була в прекрасному настрої, чекаючи покупку. І ось зарплата отримана і завтра ми їдемо на фермерській вантажівці за меблями.

Вранці зателефонувала напарниця і сказала, що серйозно захворіла, а замість неї вийти нікому. Довелося мені залишитися на роботі в дві зміни. Ну а так як вже з водієм вантажівки домовилися, і чоловік добре запам’ятав, який гарнітур ми вибрали, то поїхав без мене.

Приходжу я ввечері додому в піднесеному настрої, мій чоловік повідомив, що вже все скрутив і розставив, я в очікуванні дива відкриваю двері і … а меблі-то не ті. Вірніше, форма та, а колір ні. Я вибирала білий і чоловікові перед від’їздом п’ять разів повторила, а ці якісь коричневіа.

Виявляється, свекруха з ним в магазин напросилася поїхати, місце в машині було її і взяли. У меблевому магазині вона побачила, що я вибрала і їй не сподобалося. Переконала свого сина, що біле це не практично, не цікаво, не модно, я не знаю, що вона йому ще наговорила, але мій чоловік повівся і погодився з мамою. В результаті у мене істерика.

Я від злості і образи беру сапу і йду в город, плачу і прополюю. До заходу сонця, поки ревіла, мало не весь город просапала. Чоловік і батьки не очікували від мене такої реакції, свекор дружині серйозну догану зробив, що втрутилася в життя дітей, моєму чоловікові від батька теж дісталося, що мені не догодив. Постановили, що гарнітур нехай залишається, свекри нам гроші за нього віддали, а коли свій будинок добудуємо купимо ще один, який мені сподобається.

Через рік ми переїхали в свій будинок, купили білі меблі, а свекор ще й пральну машинку подарував в якості компенсації за образу.

Фото ілюстративне з вільних джерел