Я з ніг до голови у вдяганках із секонду, – відзвітувала Іванка. “Леді” жартують над негараздами

Міс секонд-хенд. Дівчата вирішили «розслабитися». Це – Нінка, Наталка, Іванка, Катерина і Олена. «Розслабитися» у розумінні п’ятьох «леді» (так називає жіноче товариство Нінка), означає посмакувати філіжанкою кави і випуском новин а-ля «радіо спідниця».

Подій у житті кожної «леді» з дипломом про вищу освіту, низькими зарплатами, боргами, побутовою та особистою невлаштованістю чимало, і кожна з них суттєва: нова придбана річ, нове романтичне захоплення, звістка про те, що хтось із знайомих виїжджає за кордон на ПМЖ чи на заробітки.

– Ой, дівчата, погляньте, яку я собі сукню купила. А знаєте, де? – похвалилася обновкою Ніна.

– На секонд-хенді, – хором заспівали «леді».

– А в мене блузка з секонду, – й собі похвалилась Наталка.

– А в мене – спідниця, – підтримала «модну» тему Катерина.

– Я взагалі з ніг до голови у вдяганках із секонду, – відзвітувала Іванка.

– А в мене – босоніжки, – сказала Олена, – і кімната залилася сміхом.

– Що ж, дівчата, наступного разу визначатимемо «міс секонд-хенд», – зіронізувала Іванка.

– Усе-таки молодці депутати міськради. Секонд дає кому треба прибутки, а нам можливість одягнутися, – мовила Катерина. – Якби за них на наступних виборах проголосували всі, хто одягається на секонді, не було б проблеми знову окопатися при владі.

– У мене скоро день народження. І саме цього числа День будівельника. А я – вічна квартиронаймачка, – зітхнула Іванка.

Свою господиню за скнарість і придирливість Іванка величає гримзою. А в записнику у графі «борги» вона – під номером один. І зазначено: «платити вчасно».

Олена також любить жартувати на тему дня народження. Річ у тім, що у відривних календарях кілька років підряд на листочку з датою дня її народження малюють карикатури. І на тих «шедеврах» – хто б ви подумали? Пияки! Саме цю касту немужчин Олена категорично не може терпіти.

Далі – знову про борги.

– Я винна знайомій невелику суму, то переховуюся від неї, як від Інтерполу. Вона на ринку торгує. Оминаю. Уявляєте, через якихось кілька сотень гривень, – Нінка мало не заплакала.

– До речі, в мене з’явився шанс поїхати на роботу за кордон. Контракт, все офіційно. Шеф запитав, чи маю я нерухомість, рахунок в банку. А в мене ж гуртожиток, – зітхає Катерина. – Стоп! Як це в мене немає нерухомості?! А чоловік? Він з ранку до вечора нерухомо лежить на дивані й дивиться телевізор. Безробітний інтелігент. Каже, що з дипломом працювати будь-де не піде.

«Леді» жартують над негараздами. Деруть лаха з самих себе. Котяться сльози чи то від жартів, чи від життя розхристаного, почасти невеселого.

Нінка приносить каву і домашню настоянку. Дівчата виголошують тости-цитати з українських та світових класиків. Їм шалено подобається поезія Ліни Костенко і Оксани Забужко.

– Видай щось власне, – звертається до Олени Ніна.

І вона видає:

Здається,

за плечима

сто віків,

освячених

завтрашнім днем.

А як жити сьогодні –

не знаєш.

Розглядаєш себе

на фотокартці

кількарічної

давності,

зазираєш

у власну душу

і не впізнаєш

Завтра вранці

знову зустрінеш

шматочок свого життя,

увечері – проведеш,

а вночі присниться,

шо не можеш

злетіти.

Прокинешся

і відчуєш:

болять крила.

Тобі ж лише

Яка різниця?

В очах – осінь,

на устах

квітне літо,

а в серці

ще стільки весни!

З тоненьких

промінчиків-мрій

лагодиш

золоту драбину.

Ти мусиш злетіти!

Твої крила

засумують за небом

і мине біль.

Віриш?

– За поетів! За нас!

«Чим мені гірше, тим я ліпше виглядаю!» – це Оленин девіз.

«Усе так не буде!», – спільний тост подруг.

«Життя прекрасне!» – так у найскрутніші хвилини бадьорить себе і всіх Нінка.

«Дівки, тримаймося!» – завжди повторює Іванка.

І вони тримаються. Кожна плекає надію про жіноче щастя. Не зраджують своїм мріям. Подумки відчиняють двері у розкішні крамниці. Приміряють на себе світ високої моди. Їм личать їхні вишукані фантазії, панове кутюр’є! І вони інколи знаходять їх на секонд-хенді.

Одинадцята вечора. Пора збиратися додому. Подруги пропонують Іванці, оскільки живе далекувато, провести додому. Вона не проти:

– Дякую, дівчата.

Потім виймає з сумочки свій борговий телетайп і сумно жартує:

– Завжди, коли повертаюся пізно сама, ховаю це у надійному місці. Хай ліпше поцуплять мій майже порожній гаманець чи навіть мене, аніж список моїх кредиторів

Автор: Ольга Чорна. Журналіст, блогер.  Газета “Наш ДЕНЬ”