Я вважаю себе натурою романтичною та закоханою. Я років із 15 шукала уваги в очах протилежної статі, мені хотілося турботи, стосунків, відчути, що це таке, коли тебе люблять.
Хочу трохи розповісти про дитинство. Я жила з мамою та татом до 8 років, потім батьки розлучилися, чому я рада, бо батько погано до нас відносився, принижував нас із мамою.
Мені завжди казав, що я погана і нікому не потрібна і все в такому дусі.
І ось, коли я підросла, відбувалося так, що я закохувалась і дуже довго чекала взаємності, так я могла чекати на людину по 3-5 років. Таких стосунків було кілька, я вивчала людей (інтереси, характер), ні в якому разі не нав’язувалась, все йшло, як йшло, але мене ніби ніхто не бачив.
І так кожен із хлопців, які мені подобалися, зустрічали пару, починали стосунки, я все це бачила та тихо плакала після роботи у себе в кімнаті, ніколи ні з ким цим не ділилася .
Шкільна любов вибрала іншу дівчинку, в університеті я полюбила хлопчика, а він мене жодного разу не помітив, одружився з іншою, і так постійно.
У мене жодного разу не було стосунків. Я навіть не знаю, що таке, говорити з хлопчиком, сидіти за одним столом тощо.
Завжди обирали не мене, так і продовжується. Чому?
Я виглядаю добре, принаймні багато хто так говорить, та й я намагаюся максимально доглядати — спортзал, косметолог, нормальні речі.
Я працюю і навчаюсь на очному, в університеті. Я завжди хотіла стосунків, але життя мені цього не дає.
Рік тому сподобався хлопець, дуже боязкий, сором’язливий, я, здається, йому теж, але він настільки мовчазний і стриманий, що ніяких дій від нього я ніяк не дочекаюся, якось, правда, підійшов і запитав: «можна я тебе обійму?». І на цьому все. Минув уже рік.
Що зі мною не так? Я не розумію.
Для мене дуже важливе кохання. І я все тягну сама, так утомилася, мені не вистачає підтримки.
Ще хочу сказати, що у мене є якийсь страх і побоювання у спілкуванні з хлопцями, я боюся говорити, у мене відразу горить шкіра, червоніє і потіють руки.
Я не хочу залишитись однією на все життя. Я хочу сім’ю.
Спасибі що прочитали, мені полегшало. Всім добра.
Автор: Оксана
