Щоб згадати близьких, які відійшли у вічність, священики радять на Троїцьку батьківську суботу зранку прийти до храму, помолитись під час Божественної літургії. Помолитися не лише за близьких, а й за всіх православних християн, і вже після цього поїхати на цвинтар, де можна здійснити приватну молитву.
Перед Божественною літургією у храмі варто написати записки про поминання своїх рідних, яких вже немає з вами, під час літургії. Окрім сорокоуста, панахиди, домашніх молитов, ще одним засобом поминання рідних чи близьких є милостиня. Під милостинею треба розуміти не тільки милостиню жебракам, а й ширше – всяке благодіяння, добра справа.
Святитель Іоанн Златоуст вчив: “Розкішне поховання не є любов до померлого, але марнославство. Якщо хочеш співчувати, покажу тобі інший спосіб поховання, гідний його та його прославляючий – це милостиня”. Святі свідчать: добрі справи, що творяться на згадку про наших рідних, теж полегшують їхню долю “там”.
Якщо вдуматися, у самому факті існування днів загальноцерковної молитви, днів всесвітніх батьківських субот є дивовижна надія і для нас усіх. Пам’ять людська річ ненадійна, а Церква Христова стояла і стоятиме.
І якщо ми молимося за відшедших, про яких нічого й не знали, то це запорука того, що і за нас помоляться наші онуки та правнуки, просячи у Господа милість і прощення наших гріхів.
