Завтра чи не одне із найважливіших у році свят – Різдво Христове. Рахівщина територія колишньої Гуцульщини і тому багато гуцульських традицій жителі району дотримуються дотепер. Як же минало свято у гуцулів?
Приготування до Різдва у гуцулів розпочиналося заздалегідь. Про це навіть знято фільм з назвою “Різдво або як гуцули кінця світу чекали”. У Свят-вечір за віруваннями гуцулів за столом збираються душів живих і мeртвuх. Відомо, що господині кілька днів перед Різдвом готували страви, прибирали і прикрашали хату. Господарі мили худобу і рубали на свята дрова, щоб потім не руyбати, бо інакше “птаха буде рубати кукурудзу”. Пише rakhivnews
Читайте також: Чого не можна робити на Різдво Христове 2018
Цілий день до Святої вечері ніхто нічого не може ні їсти, ні пити, ні курити. А ще — сваритися, бо це день злагоди. Стіл застеляли отавою та різними злаками, а вже зверху кладуть скатертину. По кутах кладуть часник, а під скатертину — перев’язані ножиці. При цьому ґазда примовляв, що то він не ножиці в’яже, а вилиці вовкам та ведмедям, аби ті не мали сили напасти на худобу. Коли ґазда йшов вечеряти, то сідав на ту мотузку й казав: “аби всі рти так мовчаили, йик ті ґузи під моєв сpaкoв”.
Що ж до святкових страв, то на першому місці стоїть кутя — варена пшениця з медом, маком та горіхами. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — це символ вічного щастя праведників у небі. Всього на столі має бути дванадцять страв. Це і риба, пироги, голубці, сливи, пшеницю з медом — дзьобавка, картоплю з олією та товченим часником, вар із сушених фруктів, горох із олією та часником, логаза — ячмінь із олією або медом, сливи із фасолею, пироги з маком, росівниця — капустяний розсіл із крупами, кашу — просо з олією, кокоші — варену й лущену кукурудзу.
Окрім страв, ґаздиня ще робила горілку з медом, калиною, гвоздикою, цинамоном і перцем. Із кожної страви господар бере дрібку й домішує до їжі худобі. Потім іде її годувати. Якщо у когось є пасіка, то несе бджолам води з медом. Після цього він обкурював ладаном усе подвір’я, а також засівав диким маком, говорячи при цьому: “як цей мак не може відьма визбирати, так хай вона не зможе зашкодити моїй худобі”.
Оскільки гуцули жили зі своєю маржиною, лагідно доглядали, дбали, то худобу вважали членами родини. Важливе місце мала молитва у цей особливий вечір. Уся родина молилася і просила у Бога за душі незнайомих людей, які втoпuлися, були вбuті, стpачeні, які у пeклі перебувають, які ніхто не згадає, щоб Бог їх пустив на Святу вечерю до людей. Разом із цим просять у Бога, щоб усе було гаразд із худобою, а також дякують за те, що дочекалися у мирі свят, і просять до наступних так само дожити. Перед тим, як сісти за стіл, ґазда брав миску із їжею для душ й запрошував і Божі, і грішні душі на Тайну вечерю, щоб вони на тому світі так їли, як люди на Святий вечір.
Ритуал кидання куті до стелі досі можна спостерігати у деяких родинах. За столом гуцулі господар набирав у ложку пшеницю й кидав її три рази до стелі. Перший раз примовляв, щоб водилися ягнята, другий раз — телята, третій — бджоли. Господиня ж кидала у всі кути біб для душ і ангелів. Закінчували вечерю молитвою. Миски й ложки залишали немиті до наступного дня і при запаленій свічці — для пoмepлuх.
Після вечері ґазди воpoжaть, щоб з худобою та на пасіці все було добре, а дівчата воpожили на віддання, чи вийдуть заміж цього року, а якщо так, то з якого боку прийдуть старости. Потім гуцули ходили в гості до кумів. Брали у миску святкові страви, приходили, віншували.
7 січня розпочинаються справжні різдвяні коляди. Гуляли два дні, бо “Поки будуть люди одне до одного у гості ходити зі Святою вечерею, доти світ буде стояти”
