Моєму чоловікові тридцять чотири роки. Я вийшла заміж в 29 років. У Євгена я третя дружина. Я і сама не знаю, як так сталося. Я прекрасно знала, що Євген був двічі одружений до мене. Вірніше сказати, він був ще одружений, коли ми почали зустрічатися, але тільки офіційно, жили вони з дружиною вже окремо. Ну ду-у-у-же знайомий випадок. Що ж робити?
На перший погляд, ситуація безвихідна, компромісного рішення не існує, але…
Познайомилися ми з ним на роботі, спочатку ми працювали над спільним проектом. А потім, через два місяці, у нас зав’язався роман.
Євген повністю влаштовує мене у всіх відносинах. Він добре вихований, добрий, турботливий, щедрий, нам весело і цікаво разом. Коли ми ще зустрічалися, мене не лякало його минуле, було якось байдуже. Про те, що не все так просто, я задумалася тільки, коли Євген розлучився і зробив мені пропозицію. Я не відразу погодилася, спочатку довго роздумувала про те, чи є у мене майбутнє з такою людиною. Якщо чоловік не зміг двічі ужитися з жінками в шлюбі – це вказує на те, що з ним щось не так.
Можливо, він не хоче йти на компроміси заради сім’ї. Чи може, дружини швидко набридають, і йому хочеться різноманітності. А може, він просто не готовий для сімейного життя: не дивлячись на вік і спроби створити сім’ю, чоловік може так ніколи і не «дозріти» для серйозних стосунків. Звичайно, перше, що мені прийшло в голову – це відмовити Євгену, тому що після всіх міркувань, я приходила саме до такого висновку. Але, так як я дуже любила Євгена, я вирішила спробувати і дала згоду на весілля. Почуття взяли гору над розумом.
У попередніх шлюбах у мого чоловіка є діти: син – від першого, дочка – від другого. Перша дружина зараз живе закордоном, тому з сином Євген не бачиться, спостерігає за тим, як він росте тільки по фотографіях в соцмережах на сторінці своєї колишньої дружини.
З донькою від другого шлюбу мій чоловік зустрічається вкрай рідко, там друга колишня проти, тому що дуже зла не нього за те, що вони розійшлися, коли та була ще в декреті. Що там у них сталося, я не знаю, але сама починаю сумніватися в тому, чи народжувати мені чи ні. А раптом причиною розлучення стала саме маленька дочка? А може друга дружина погладшала після народження дитини і цим відштовхнула чоловіка? Можливо, його не влаштовувало те, що вона стала приділяти йому менше уваги? Можливих причин багато, але не питати ж Євгена на пряму чому він розійшовся?
Я, звичайно, люблю чоловіка і довіряю йому, але десь в глибині душі все одно боюсь, що він може мене кинути як другу дружину, з маленькою дитиною на руках. Ніяк не можу змусити себе не думати про це. І, начебто, Євген не проявляє себе поганим батьком: постійно згадує про своїх дітей, добре допомагає матеріально, але мені все одно якось не по собі.
Чоловік просить сина, а я боюся народжувати йому дитину. Думаю, якщо так і далі піде, Євген поставить мене перед вибором – або я народжую дитину, або він зі мною розлучається. Як мені подолати ці житейські бурі?
