Їм сухарі і пшоняну кашу, а коли єдиний раз попросила в доньки грошей – отримала мізерну подачку. Більше просити не буду

Сусідки мені кажуть, щоб я з дочки вимагала законні аліменти, а я краще голодувати буду, але в суд на рідну дитину ніколи не подам.

Начебто і не була ніколи моя Анька жаднюгою. Навіть маленькою шоколадкою зі мною завжди ділилася, та й після інституту завжди мені грошики «підкидала». «На, мамуся, купи собі хустку або тапочки нові», «От тобі, мамуся, на солоденьке».

Від грошей її я відмовлялася, тому як сама ще працювала, і прогодувати себе цілком змогла. Але все змінилося в моєму житті, після того, як я вийшла на пенсію.

Працювала не до 55 років, а до 60 навіть. Протягом останніх п’яти вахтером в школі сиділа, та ще підлоги мила. Втомлювалася, звичайно, але хоч грошей на таблетки вистачало. А як на моє місце взяли іншу, молодшу, то стала просто виживати на пенсію. З неї майже половина в місяць на комуналку йде, взимку ще більше.

Моя основна їжа — це каші, супчики на воді (варю їх на два дні), та молочку іноді купую. На такому харчуванні довго не протягнеш.

Я вже не кажу про засоби гігiєни, різні там дрібниці і лiки. Що прописав мені лiкар минулого року, просто не купую. Не лікyюся. Тому що банально нема на що! Купити таблетки і сидіти без хліба?

Дочка моя теж в тому році вдруге вийшла заміж і поїхала з новим чоловіком в Москву. Надсилала фотографії, машину вони купили, квартиру в іпотеку взяли. Ось в Туреччину в червні їздили.

Дочка мене питає про здоров’я, що смачненького готую. Я їй весь час брехала, що все добре, що все у мене є. Брехала, що ось курку смажену їм, сік апельсиновий п’ю. Хоча я вже давно забула як виглядає і курка і сік …

Я брехала, а вона вірила. Хоча вона прекрасно знає, яка у мене пенсія, і які в магазині ціни. А недавно не витримала, і відкритим текстом попросила у дочки трохи грошей. Хотіла хоч овочів купити, щось на зиму заморозити, та останні шльопанці порвалися ще, як на зло.

Дочка на моє прохання, ласкаво прощебетала: «Звичайно, матуся». А на наступний день мені на картку прийшли 500 гривень. Допомога дочки…

Читайте також: Вночі я пробралася в відділення, де спали новонароджені. Ніхто не помітив, як я взяла хлопчика, закутала в ковдрочку і вибігла з пoлoгового будинку

Я хотіла вже назад їй відіслати, та не знаю як це робити через інтернет. Вона ввечері потім зателефонувала, запитала мене про гроші, чи отримала я їх? Я подякувала. Поклала трубку, а потім розревілася. Як дурна.
Так, у них там в цій Москві чашка кави стільки коштує! А вона єдиний раз, коли мати попросила про допомогу, дала мені ці нещасні 500 гривень.

Тепер я зареклася. що більше не буду благати її про гроші. Додумається матері допомогти, сама вишле, А ні, так ні … Буду далі брехати про вигадане м’ясо, яке я їм кожен день ..

Я брехала, щоб її не засмучувати, а вийшло он воно як. Вона може і справді думає, що в провінції у нас тут все даром, і тільки в столиці ціни високі. Давно вдома не була вона, давно до матері в холодильник не заглядала.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram

та на сторінку в Instagram