Юра зник, як тільки народилася четверта дитина, поїхав у невідомому напрямку з нашого села, і ніяких аліментів. Свекруха, та сама, яка свого часу всім розповідала яка у неї буде чудова невістка, тепер кляне на чому світ стоїть

Я народилася і виросла в невеличкому силі в столичній області. Так ось, на зорі моєї юності, була у мене подружка Вірочка, красуня і розумниця. Коли нам було 15, Віра завела відносини зі своїм сусідом – Юрою. Любов була прям неземна, ну у всякому разі, всі так говорили. Я ж ці відносини не розуміла, ще на початковому їх етапі.

Юра був (за мірками нашого села) з дуже забезпеченої сім’ї, він був старший за нас і вже був студентом престижного ВНЗ в столиці, приїжджав додому тільки на канікулах. Але навіть на канікулах, їхні стосунки зводилися до того, що він говорив Вірі сидіти вдома, вчити уроки, поки сам тусувався з друзями, хоча офіційно при цьому, вони залишалися парою, їх мами називали одна одну свахами, і розмов було тільки, ось закінчить Вірочка школу і зіграємо весілля.

Як я вже говорила, Вірочка була розумниця, красуня і відмінниця, при чому не заучка, а саме здібною, легко хапала на льоту і була на порядок далі в шкільній програмі, ніж інші однокласники. Всі вчителі пророкували Верочкі блискуче майбутнє, але у її мами були інші плани.

За її задумом, єдине призначення дочки це стати дружиною багатого Юри, і як сир у маслі кататися. Нагадаю, нам було 15! Ми заходили за подружкою.

– Здрастуйте тьоть Кать, а Віра вийде?

– Не вийде. Ідіть звідси. Ніколи їй з вами вештатись, у Віри хлопець є.

Я не розуміла хто з нас старше, тому що мені міркування тітки Каті, як мінімум, здавалися ідіотськими: ну є у неї хлопець, що тепер, з подружками по вулиці пройти не можна.

Поступово Віра увійшла в роль, повірила в унікальність своєї долі і відносин, і стала спілкуватися з однолітками з почуттям легкої переваги. Ну і Бог з тобою, думала я, а незабаром і зовсім, наша сім’я переїхала в інше місто, і з Вірочкою ми безнадійно загубилися. Я приїжджала назад не щороку, але кожного разу чутки доносили, що Вірочка народила чергового спадкоємця.

Природно вчиться вона нікуди не поїхала, як і мріяла її мама, вона вийшла заміж відразу після закінчення школи. У 18 Віра вже народила дочку.

У минулому році ми з чоловіком їздили на мою малу Батьківщину, дуже вже хотілося показати коханому звідки я родом. Як водиться повела показувати місцевий центр Всесвіту – ринок, чи то пак. Йдемо ми з чоловіком по ринку, люди обертаються на нашу англійську мову і мало не пальцем тикають, і тут мене гукає такий знайомий голос.

– Вірочка!, – я посміхнулася, вона змінилася звичайно дуже, але очі, очі все такі ж волошкові.

– Привіт-привіт, майже розсміялася вона. Ми розговорилися. У Вірочки четверо дітей, робота продавщицею в будівельному магазині, і … розлучення. Юра зник, як тільки народилася четверта дитина, поїхав у невідомому напрямку з нашого села, і ніяких аліментів. Свекруха, та сама, яка свого часу всім розповідала яка у неї буде чудова невістка, тепер кляне на чому світ стоїть.

Віра дуже змарніла, видно що життя у неї не цукор, і під кінець розмови вона раптом сказала: – Знаєш, у мене дочка така красуня і талановита, їй би вчитися їхати, та грошей немає. Вона через 3 роки школу закінчує, що буде робити не знаю, може пощастить заміж вийти вдало, за забезпеченого.

– «Віра, віра, – нічому тебе життя не вчить», – подумала я і вголос додала, Дай Бог!

Фото ілюстративне з вільних джерел