Оля стояла на зупинці, автобуса дуже довго не було, а зима з морозом навіть якось дуже була. Вона злилася на себе, зате, що вирішила надіти тонку курточку в інститут і спідницю – покрасуватися. І ось на тобі. Добру годину на вулиці, підстрибуючи і поплескуючи себе руками … Машина зупинилася хвацько, навіть ефектно, відчинилися двері.
– Давай стрибай. Автобуса доки дочекаєшся – закоцюбниш.
Оля недовго думаючи стрибнула в теплий салон. Чоловік пристойний на вигляд, років 40-45. На даху авто прикручена новорічна ялинка.
– Куди тобі? Оля назвала адресу стукаючи зубами. – По дорозі, – чоловік посміхнувся, – Поїхали. Слухай, Снігуронько, – у тебе щось міцне вдома є?
– Ні, я не п’ю, що ви.
– А я не пити пропоную, а проводити профілактику простудних захворювань. Чоловік посміхнувся, на трасі зупинився і попросив почекати кілька хвилин. Повернувся вином і спеціями. Розповів, як робити глінтвейн. Оля кивала головою. Чоловік привіз її до дому, за дорогу не взяв ні копійки. Ольга піднялася додому. Потрапивши в тепло, зрозуміла, як втомилася за день і як замерзла сили не було зовсім, а голова почала боліти. «Ну яке ще вино гріти – спати ляжу!»
У двері подзвонили. На порозі стояв давній знайомий з пакетом. – Впустиш? Я тут тобі ліки привіз. І вино, звичайно, ти не нагріла. Іди лягай. Сам все зроблю. Ольга так очманіла від напору, що послухалася … Чоловіка звали Юрій. Вони стали зустрічатися. Він допомагав по дрібницях: меблі пересунути, шпалери поклеїти, міг заскочити привезти сумку продуктів. У якийсь момент відносини переросли у щось більше.
Сказати, що Ольга закохалася, напевно, було не можна. Але уважний і турботливий Юрій заміняв їй батька, друга і коханця. Він не приховував що одружений, а Оля ніколи не цікавилася тієї його стороною життя. Так пролетіло два роки. Вона закінчила інститут, їй запропонували роботу в сусідньому місті. Поїхала вона мовчки, нічого Юрі не сказавши. Вирішила, що так буде краще. Він не шукав її. Минуло три роки.
Вона повернулася в рідне місто. Їй запропонували хорошу роботу за фахом. Там же познайомилася з колегою. Молодий, яскравий чоловік повністю її зачарував. Зустрічі переросли в міцні і сильні почуття. Олег, так звали коханого, зробила їй пропозицію і того ж вечора, отримавши згоду дівчини, повів її знайомити з батьками. Коли вона зайшла в квартиру, то остовпіла – батьком Олега був той самий Юрій. Він ні жестом ні поглядом не показав, що вони знайомі. Привітався, посадив за стіл, весь вечір жартував.
Правда, ось його дружина дивилася на неї якось не так. Ольга не розуміла, як саме, тільки відчула, що майбутня свекруха щось підозрює. Олег розповів про майбутнє весілля, батьки пораділи за молодих, запитували про плани на спільне життя. Ольга намагалася нічим не показувати свого спантеличеного стану. А коли повернулася додому, сиділа на дивані і думала, як жити далі: розповісти все Олегу, втекти знову, робити вигляд що нічого не сталося?
Дзвінок в двері пролунав пізно ввечері. Юрій стояв на порозі. – Потрібно поговорити.
Розмова затягнулася за півночі. Юрій переконав її не робити дурниці і не кидати його сина. Тим більше вона його любить. Між ними ж почуттів немає, принаймні таких, щоб руйнувати сім’ї: існуючу і майбутню для цього. Ольга погодилася … Уже вісім років як вони одружені з Олегом. В особі Юрія вона отримала прекрасного свекра. Турботливого, доброго, розуміючого. А ще відмінного діда двом своїм близнюкам. Ось тільки свекруха ні-ні – та коситься на невістку.
Фото ілюстративне з вільних джерел
