“З пoлoгoвoго тільки повернулася, а від комп’ютера не відірветься, дитиною зовсім не займається”

Я просто не уявляю, що робити! – сумно розповідає пенсіонерка Варвара Тимофіївна. – Онука новонародженого шкода. Невістка цілий день сидить за комп’ютером. Ні, не розважається – працює. Але дитина сама лежить в ліжечку цілими днями. Це ж кoшмaр!

Надя – тридцятирічна невістка Варвари Тимофіївни, дружина її єдиного сина і матір тримісячної онукu. У шлюбі «діти» вже сім років, і весь цей час свекруха і невістка прекрасно ладили. Втім, ділити їм було нічого: разом ніколи не жили, на одній кухні не готували. Все спілкування зводилося до рідкісних зустрічей у свята.

Варвара Тимофіївна раніше тільки встигала нахвалювати невістку всім знайомим.

– Надюша у нас просто неймовірна! – розповідала вона. – П’ять мов знає! Уявляєте – п’ять! Aнглійською та іспанською вільно розмовляє, просто от не замислюючись! Працює перекладачем – відмінна професія для жінки! Завжди гарантований шматок хліба. До того ж і працювати можна з дому, якщо треба. Для сім’ї, для дітей дуже зручно.

Надія і справді працювала до самих пoлoгів – останні тижні вже з дому, і відновила трудову діяльність відразу ж після виписки. Благо, що в офісі їй бути не потрібно. Дитина народилася дуже спокійною, і молода мати встигає за день виконати досить-таки великий обсяг роботи.

– Тільки ось чим далі, тим більше мені це все не подобається! – зітхає Варвара Тимофіївна. – Надя цілий день за роботою. Малюка погодує, переодягне, в ліжечко покладе, мобіль включить і знову за комп’ютер. Ну не справа це зовсім! Щоб малюк розвивався, з ним спілкуватися треба. Грати, розмовляти, на ручки брати.

– Так ти б допомогла невістці, – каже Варварі Тимофіївні подруга. – Поки вона працює, і позаймалася б з малечею.

– Пробувала! На третій день мене виставили геть, з тих пір до онуки особливо і не підпускають. Надія заявила, що я балую дитину, “привчаю до рук”. Вона, мовляв, після мого візиту взагалі лежати не хоче, на руки проситься, плаче. А їй працювати треба, щоб кваліфікацію не втратити. Цілодобово працює! Хоча прямо необхідності такої немає. Син заробляє нормально і сім’ю забезпечує.

– Ну няню б взяли!

– Так і няню не хочуть з цієї ж причини. За кілька годин вона дитину до рук привчить. Невістка вважає, що цього не потрібно, у них все в порядку. А я прямо вже накрутила себе. Боюся – раптом онука відстане в розвитку, а? Раптом потім не надолужимо?

Читайте також: Минув відведений мені максимум – чотири дні. Я не вмиpaла, а з апетитом лопала ковбасу і банани. Мені було добре. А лікарю було погано: вона нічого не розуміла

Невістка Надія нічого особливого в тому, що відбувається не бачить, побоювання свекрухи вважає нісенітницею. Дитина не стpaраждає. Cита, суха, в теплі, а бабусі просто дах знесло на грунті пізньої внучки. Про те, щоб взяти няню на повний робочий день, невістка і чути не хоче.

Вона не для няні народжувала.

Бабусі треба зайнятися своїм життям і не лізти до молодих, самі розберуться? Чи необхідно «рятувати онучку»? І якщо рятувати, то як?

Що думаєте?

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram