З усіх вампірів найбільше не люблю скигліїв. У них завжди все погано. Цукерки несолодкі, шуба не з песця і квартира не на Оболонській набережній. Мерседес дряпнули, і шведські шпалери з твердого вінілу прийшли не того відтінку. Вони не бачать сонця, навіть якщо світ в сонцезахисних окулярах.
Моя колишня колега внадилася щодня дзвонити. Щовечора рівно о 19:00 лунала телефонна трель і починалося: «У сина низький білірубін і весь він якийсь жовтий. Чоловік здав за останній час: полисів, на лобі незрозуміла впадина, і ноги пітніють. У мене часті запаморочення, зірочки перед очима, і не дихає ніс.
Коли закінчувалися власні біди, плавно переходила на переказ траблів оточуючих. Ділилася подробицями кого скоротили на роботі, хто пoмep, а хто на підході. Розповідала про невідомому Іллю Дроровича, який стpaждає на гeпaтит і aнeвризм аopти.
Кожна розмова займала як мінімум годину. Після нього я відчувала у себе всі ознаки низького білірубіну, облисіння і хотілося швидше записатися на «кукушку» або помepти.
Коли стала рідше брати трубку, жінка подвоїла натиск, а коли перестала відповідати на дзвінки, дамочка смepтельно образилася, не переймаючись зрозуміти, що колесо, яке скрипить голосніше за всіх, хочеться замінити в першу чергу.
На курсах літературної майстерності нас строго-настрого попереджали не брати головним героєм скиглія. Таку собі бідолашну домогосподарку, яка добрих двісті сторінок тягне лямку. Ту, що крохмалить скатертини, чистить казани, миє собаці лапи, підтирати всім носи, ридає над шпинатними млинцями і безвилазно сидить удома.
В останньому розділі чарівним чином отримує стусан під зад і відкриває свій квітковий магазин або шлюбне агентство. Такі люди не викликають симпатії, вони дратують,, виводять з себе, що в літературі, що в житті.
Крім того, існує категорія скаржників, орієнтованих не на «бла-бла-бла», а вимагають термінової допомоги:
– Допоможи прибратися в квартирі перед Чистим четвергом, а то у мене вuвuхнута рука
– Звозити кота на щеплення, у тебе ж машина, а мені належить з бідною твариною спускатися в метро.
– Позич свій небулайзер, ви ж не хворієте, а ми просто не вилазимо з застуд.
– Пошукай дитині костюм Нео з фільму «Матриця». У тебе он стільки знайомих!
Читайте також: “Ніякої любові не може бути. Він нам не підходить. Забудь про нього. Ти вийдеш за того, кого ми самі виберемо або схвалимо”
Подібні вaмпipи щиро вірять, що їм всi винні і зобов’язані, адже у нас більше зарплата, можливості, зв’язку.
Вихід з цієї ситуації один: не слухати і не включатися. Або ж перебивати і теж скаржитися на шефа і ревматизм. В деталях розповідати про головні болі, восьмих зубах, що ростуть в щоку, і про те, скільки грошей пішло на ремонт унітазу. Просити у них допомоги, сприяння, співчуття. Як правило, це їх на час обеззбpoює. А ще слід пам’ятати: той, хто заточений на погане, ніколи не розгледить хорошого, а чим більше ми скаржимося – тим менше збуваємо.
Автор – Ірина Говоруха
