Мар’яна нещаслива. Доля постійно давала їй ляпаси і приносила море сліз.
За спиною Мар’яни були невдалі шлюби, купа романів, що не склалися і черговий чоловік.
Вона вважала, що негаразди почалося ще в ранньому дитинстві.
Батько та мати були завжди під оковитою, влаштовували безлад.
В домі часто не було чого їсти. Її виховували бабуся та дідусь.
Літні люди намагалися дати онуці все що могли. Але могли не багато.
Через сором за своїх маму та тата, Мар’яна уникала спілкування з однолітками, боялася, що вони з неї кепкуватимуть.
У 18 років дівчина вперше закохалася. Це було не просто кохання.
Він був старший за неї на 9 років.
Високий, гарний хлопець заволодів її серцем з першого погляду.
Вона шалено його любила, заради нього була готова на все. Але, він виявився одруженим.
Спочатку приховував це, потім зізнався.
Найстрашніше, що коханий не відштовхував Мар’яну, навіть обіцяв одружитися тільки трохи згодом. Вона жила надією.
Тільки час минав, а нічого не змінювалося.
Два з половиною роки вони зустрічалися таємно.
А решту часу він проводив зі своєю дружиною.
Розуміючи, що все життя так не прожити, Мар’яна вирішила розлучитися з ним і похапцем вийшла заміж за чоловіка, з яким познайомилася абсолютно випадково.
Його вона зовсім не кохала. Але в нього був очевидний плюс – він був вільним.
І, як потім виявилось, неочевидний мінус – він полюбляв також оковиту.
Сім років Маряна прожила з чоловіком, який постійно вживав оковиту.
Вона його терпіла і прощала заради доньки.
Але зрештою терпець увірвався і вони розлучилися.
Потім був другий шлюб, дуже короткий. Він тривав рік.
Другий чоловік був розумним і гарним.
У нього був тільки один недолік – він виявився бабієм і почав відкрито зраджувати.
Марина знову розлучилася і не могла прийти до тями півроку.
Їй допомагали друзі та маленька донька. Мар’яна страшенно боялася, що дитина почуватиметься нещасною без батька. Та й фінансові проблеми відчутно позначились.
Колеги казали їй, що треба знайти гідного чоловіка, що їй просто не пощастило в попередніх шлюбах і що не всі чоловіки однакові… Чи всі? Вона вже не знала, де правда, а де брехня.
У свої 32 років Мар’яна була досить вродливою жінкою.
Струнка постать, вродливе обличчя. Але де ж сімейне щастя?
Абсолютно несподівано Мар’яна познайомилася з програмістом Віталієм.
Вона не збиралася заводити серйозні стосунки, все сталося спонтанно і, як завжди, неочікувано.
Віталій мав двох дітей і непросте розлучення з колишньою дружиною.
І ось Віталій переїхав до неї. Проживши разом рік, молодята розписалися.
Чоловік був дбайливим і все було б добре, якби не її ревнощі.
Мар’яна постійно ревнувала чоловіка до його дітей і колишньої дружини, влаштовувала скандали. Їй здавалося що він віддає колишній родині занадто багато часу та грошей.
Віталій, здебільшого, не відповідав на її претензії. Він був дуже стриманий і намагався зберігати спокій.
Чоловік дійсно любив своїх дітей і сумував за ними.
Мар’яна умовляла чоловіка подумати про спільну дитину, думала, що це зблизить їх, зробить стосунки міцнішими.
Тільки все даремно.
Віталій відмовлявся, мотивуючи тим, що зараз не час для дітей.
Водночас продовжував допомагати своїм дітям, дарував їм дорогі подарунки і, як Мар’яні здавалося, цим обділяв її дочку.
А сам Віталій ж вважав, що Мар’яна з ним непогано живе, просто вигадує з нудьги дурниці.
Їхній шлюб триває другий рік. Мар’яні виповнилося 34 роки.
Спілкуючись з подругою, жінка запитала:
«Що, на твою думку, зі мною не так? Зовнішність – наче непогана.
За плечима низка шлюбів і романів.
А щастя немає. Що робити?
Може знову розлучитися?»
А ви що порадили б жінці?
Юлія Тихенька
